Сьогодні виповнюється 25 років із дня загибелі Вадима Бойка

Таємниця його загибелі у власній квартирі у Києві від потужного вибуху досі не розкрита. Рідні та друзі схиляються до версії вбивства на замовлення через журналістські розслідування.

Вадим Бойко загинув у 29 років у Києві, у власній квартирі від потужного вибуху, від якого навіть лопнуло перекриття між поверхами. Таємниця цієї трагедії досі не розкрита. Офіційна версія слідства: вибух телевізора. Хоча було видно, що слідчі не надто переймаються розслідування обставин загибелі журналіста й народного депутата, оскільки не спромоглися опитати навіть усіх свідків.

Про те, як багато встиг зробити Вадим для країни та для нашого міста, ставши народним депутатом, як боровся за демократичні зміни в Україні, а також про жахливий день його вбивства розповідає у новій книзі кременчуцький науковець і громадський діяч, довірена особа Вадима Бойка як народного депутата Олександр Урін. Монографія називається «Народження і гартування демократії у Кременчуці під час боротьби за незалежність України (кінець 80-х – початок 90-х років ХХ ст.) й містить багато особистих спогадів автора, а також свідчень сучасників та чимало унікальних документів періоду кінця ХХ століття.

«В ту сумну п`ятницю я марно намагався дозвонитись до Вадима майже до півночі, як на домашній телефон, так і на телебачення. Робочий – не відповідав, а з домашнього йшли постійно короткі гудки, – пригадує Олександр Урін обставини трагічного дня, коли Вадим загинув. – Передчуття було погане, ми ж домовлялись саме на цей день з ним переговорити про його приїзд до Кременчука. Такого ніколи не було, щоб довго не міг додзвонитися. В суботу, 15 лютого, близько 22.00 мені додому зателефонував Віктор Прокопчук із запитанням: «Що трапилось? По радіо «Свобода» передали, начебто загинув наш нардеп Вадим Бойко.» Я – в шоці, вірити не хочу, дізнатись ні в кого не можу, дружині, синам своїм, які Вадима дуже любили, не кажу.

Вже 16 лютого, неділя, ні радіо, ні телебачення нічого не повідомляють, пішли з дружиною в кінотеатр на Рязанівські «Нєбєса обетованні». Давно збирались, вона ж ні про що не догадується, а мені – моторошно. Та й ще фінал у фільма відповідний до неминучої звістки. Після кіно відправив дружину додому, а сам поїхав забирати у знайомого телемайстра з ремонту наш маленький телевізор (іншого не було, а новини, як ніколи, треба подивитись).

Щойно повертаюсь, зразу зрозумів, дружина вже все знає, повідомляє сумну звістку. Виявляється, поки мене не було, телефонували і Валерка Губа, і Толік Гаркуша, чекають мене, щоб разом їхати в Світловодськ до батьків Вадима. Тільки через два дні після трагедії українське радіо наважилось дати коротку інформацію про це. А на телебачення ледве прорвався нардеп С.І.Хмара, щоб проінформувати народ про жахливу втрату. На його думку, «Вадима цікавили «кінці», куди ховаються компартійні гроші. Він цим займався – це точно. І, очевидно, в нього з`явився надзвичайний матеріал. Тому що він шукав підполковника СБУ Г.О.Омельченка».

Проте, зустрітись їм так і не вдалося. Приховати ж все одно таку резонансну подію було неможливо. Може, чекали, доки рідні підтвердять особу загиблого? Так це ж вже зробили деякі друзі, колеги по парламенту, сумнівів в тому, що це квартира, де мешкав Вадим, теж не було. В цьому будинку мешкали багато працівників УТ та радіо, поповзли різні чутки. Кому було потрібне це утаємничення, невже, як в «застойні часи», не хотіли засмучувати людей на вихідних? На це питання відповіді нема й досі.

В понеділок, 17 лютого, коли ми разом з рідними Вадима, керівництвом міськради готувались до його поховань у Світловодську, по УТ-1 показали прес-конференцію Президента України Л.М.Кравчука, який на запитання про загибель журналіста, народного депутата України В.Л.Бойка відповів: «Слідство схиляється до версії: «Трагедія сталась в наслідок нещасного випадку – вибуху телевізора». Краще б він вже промовчав, тому що раз голова держави сказав: «нещасний випадок», значить прокуратурі треба довести, що саме так і було.А.Будницкий ставить доречне риторичне запитання: «Кто дал Президенту эти предварительные данные, когда нам, группе журналистов, ответственные должностные лицаотвечали, что выводы ни одной из экспертиз ещё не готовы и говорить о чём-то рано. Непосредственно выезжал на место происшествия начальник МВД Киева В.И.Розенко. Однако он отказался пояснять что-либо».»

Книга Олександра Уріна готується до друку. Її презентація намічена на квітень.

А сьогодні, в день трагічної дати – загибелі народного депутата від Кременчука першого парламенту незалежної України, журналіста та старшого редактора молодіжної студії «Гарт» національного телеканалу УТ-1 - громадська організація Медіа-центр «Репортер» оголошує традиційний міський Конкурс молодих журналістів пам’яті Вадима Бойка.

Вадим Бойко. Виступ на козацькому святі в Чечелевому