Львівський сажотрус - давня професія, яка бере свій початок ще з 17 століття. Перші трубочисти з’явилися в Німеччині. Офіційною батьківщиною вважається Данія, адже саме в замку короля Крістіана IV була проведена перша чистка димоходу. Виконав цю роботу Гудманд Ольсен ще в 1639 році. Потреба в сажотрусах постійно росла, але досягла великого масштабу лише в 1728 році після великої пожежі в Копенгагені. Першим професійним трубочистом став Андреас Ниешке в 1731 році. 11 лютого 1778 данський король Крістіан VII створив ремісничий цех сажотрусів. Саме ця дата стала офіційним професійним святом. Розвиток і особливості професії в давні часи Розвиток професії залежав від того, що саме люді використовували для опалення будинків. Каміни набрали популярності в Англії в 16 столітті і поступово стали основними джерелами тепла в будинках. В 17 столітті їх будували в кожній кімнаті і був введений податок на димоходи. Щоб зменшити витрати, люди стали створювати складні конструкції і лабіринти, щоб об’єднати в один димохід всі каміни в домі. Дерево все частіше заміняли вугіллям, яке створювало на поверхні димоходу сильний наліт. Через це ризик задихнутися димом, який потрапив в приміщення суттєво виріс. Затребуваність професії сажотруса значно виросла. Чистка димоходу була складною задачею, яку найчастіше довіряли малим дітям - сиротам, або хлопчикам з бідних сімей, котрі працювали за їжу и житло. Вони залазили в димоходи, чистили їх маленькими щітками. Часто малих сажотрусів охоплював страх і дорослі майстри підпалювали під ними невеликий вогник, щоб заохотити до роботи. Праця дітей була надзвичайно складною и призводила до численних хвороб дихальних шляхів і загального погіршення здоров’я. Тільки в 1864 році в Англії прийняли закон, який регулював роботу сажотрусів і забороняв дитячу працю.
В цей же час були винайдені різні інструменти для чистки:
• свинцевий або залізний шар і мотузка;
• щітки і жердини.
Тогочасне обладнання і зараз використовується в більш сучасному вигляді. В 1960-х роках на зміну вугіллю і дровам прийшов газ і електричне опалення, яке стало основним джерело тепла в будинках. Але вже через кілька десятків років люди знову переходили на старі способи обігріву, адже ресурси були досить дорогими. Димоходи, які не використовувалися роками були джерелом пожеж і отруєнь, професія сажотруса отримала друг дихання. Чистка димоходу стала запорукою безпеки. Ставлення до сажотрусів в різні часи Незважаючи на важливість роботи, в 17-18 столітті представники цієї професії відносилися до нижчого класу. Вважалося, що сажотруси, забруднені сажею можуть забруднити все довкола, тому їм було заборонено ходити по тротуарам. Вони пройшли довгий шлях до визнання важливості професії і належної поваги. Однією з візитних карточок робітника був чорний циліндр, який відрізняв дорослого майстра від учня.
Було кілька причин, чому цей головний бір використовувався представниками професії:
• в якості насмішки на аристократами;
• для зберігання інструментів і потрібних речей;
• для амортизації при потраплянні бруду і сміття.
Серед простих людей сажотрус був поважною особою,зустріч з якою несла удачу. Адже сама професія складна і небезпечна, тому якщо по вулиці йшов здоровий трубочист, це вже велике везіння. Крім того, його робота пов’язана з теплом. Сажотрус носив з собою березову мітлу, яка вважалася символом плодючості. Уніформа робітника мала блискучі ґудзики, дотик до яких теж нібито приносив удачу. В сучасних реаліях ця професія не менш затребувана, ніж колись. Тепер львівський сажотрус не тільки чистить труби, але й діагностує поломки димоходу і проводить ремонт теплового обладнання.https://sazhotrus.lviv.ua