«Кожен меч розповідає свою історію. Не важливо, чи то реальний історичний меч, що дожив до наших часів, чи сучасна репродукція. Кожен меч розповідає історію свого створення, свого автора, свого власника. Застарілий як зброя, меч живе, як витвір мистецтва, як свідок історії і важливий інструмент її осмислення, як могутній символ життя, смерті, благородства і справедливості. Меч живий і в наші дні, він живий як важливий спосіб розповісти історію, будь то в друкованому вигляді або на екрані».
Ці слова сказав Пітер Лайон. Ну, або приблизно ці, адже сказав він їх англійською, а ми лише переклали їх. Крім вміння красиво (і багато) говорити у того чоловіка є ще один талант. Талант робити красиві мечі.
Так що, з огляду на те, що цей майстер зробив мечі для фільмів «Володар кілець», «Останній самурай», «Хроніки Нарнії», «Індіана Джонс і королівство кришталевого черепа», його слова, мабуть, чогось варті.
І ось вам ще одна невеличка історія, яку розповідає меч. Меч цей не дуже звичайний, бо зроблений він не зі сталі, а з дерева. Точніше сказати, з бамбуку.
Але все ж таки – це справжній меч. Його тримали в руках справжні майстри та воїни.
Та відносились до нього серйозно та з повагою.
Називається цей меч – синай. Походить він з Японії.
А історія його така.
З самого початку існування Японії, меч був одним з найважливіших символів тієї країни. Вважається, что одним з подарунків богині Аматерасу своїм нащадкам – роду японських імператорів, був меч. Кажуть, що меч той досі зберігається в одному з храмів у місті Нагоя.
Людина з мечем (самурай) буквально створила цю країну, відвоювавши для свого народу острови у аборигенів та відбивши монгольську навалу у тринадцятому сторіччі.
Не дивно, що протягом сторіч самураї були дуже важливою та вшанованою групою населення. А для самурая одним з найважливіших діл було вивчення та вдосконалення мистецтва володіння мечем.
Але тут було одне ускладнення. Фехтування на бойових мечах під час навчання у школі – річ дуже небезпечна. Особливо для ще не досить досвідчених учнів.
Тому спочатку було винайдено боккен (чи бокуто), який був копією стальної самурайської катани, але зробленою з твердої породи деревини.
Але виявилося, що навіть боккеном можна скалічити або навіть вбити людину. Майстер меча Міямото Мусасі виходив з боккеном на бій проти озброєного сталевим мечем супротивника, та неодноразово перемагав. Інколи, з фатальними наслідками для опонента.
Потреба у безпечному, але максимально подібному на справжній, мечі для тренувань залишалась. Аж поки у шістнадцятому сторіччі самурай Каміїдзумі Нобуцун не винайшов синай – меч з бамбукових смуг.
Синай дозволив зробити тренування з фехтування безпечними для учасників. Винахід виявився таким вдалим, що ним користуються досі, а ім’я його винахідника пам’ятають та вшановують і в наш час.
Мало того, можна сказати, що тренувальний меч фактично пережив сталевий та став важливішим за нього. Бо кендо – спортивний варіант японського фехтування стає все більш популярним у всьому світі.
Тренування та змагання у цьому спорті проводяться з використанням того самого синаю. Можна сказати, що більшість самурайських поєдинків зараз відбувається саме на бамбукових мечах.
Тому тренувальний меч синай зараз легко можна купити далеко за межами Японії. Та й коштувати він буде відносно недорого. Секцію кендо у великому місті знайти теж цілком реально. Так що ж, може шлях самурая відкритий і для вас? Як ви думаєте?
Та й на стіні кімнати чи на підставці, завдяки своєму вдалому дизайну і високій якості виготовлення, синай виглядатиме просто чудово. Частина історії, зброя самурая, свідоцтво прогресу і перетворення військової справи на гуманний та гідний спорт, в зрештою – просто велика авторська удача і по-справжньому гарна річ. Все це можна сказати про синай. Познайомтеся з ним ближче, і нехай цей меч розповідає свої легенди і вам.
Джерело - https://grandway.ua