Геополітична ситуація, що склалася нині, відображає закономірні процеси економічного, політичного, екологічного, етнічного, соціального та культурного розвитку суспільства. Маючи за своєю природою дуалістичну суть, вона, з одного боку, характеризується подальшим розвитком міжкультурних комунікацій й трансформацією етнокультурного простору, з посиленням тенденцій поліетнічності. З іншого боку - спостерігається зростання локальних етнічних конфліктів як латентного, так і актуалізованого типу, навіть в тих країнах, яким історично властиві високий рівень щільності міжкультурних комунікацій та полікультурні тенденції розвитку. Саме тому такою важливою є роль національних етнічних музеїв в Україні.

Місце, що надихає

Полтавщина відома не лише Сорочинським ярмарком, водами Миргороду та гоголівськими місцями. У тридцяти кілометрах від Полтави розташована всесвітньо визнана столиця українського гончарства - селище Опішня, місце, в яке хочеться повернуться. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному створений з любов'ю, повагою та турботою до минулого, сьогодення та майбуття! Це кращий музей з величезною душею! У ньому можна дізнатися багато цікавого про українську культуру. Про Полтавщину та Слобожанщину, про зодчого Кричевського та народних майстрів гончарного промислу в Україні. Це цілий комплекс локацій будинків майстрів гончарства, а також місцеві галереї.

Роль музеїв у суспільстві

Формування етнічної самосвідомості сприяє розвитку політичних, соціальних, філософських, етичних та естетичних поглядів, властивих цьому етносу.
Причина такої пильної уваги, що приділяється збереженню національних цінностей, пояснюється тим, що історичні традиції, особливості побуту, мистецтва, культури та багато що інше може бути безповоротно втрачено. Тому одне із завдань працівників музеїв полягає в тому, щоб зберегти етнічні раритети й донести їх до широких мас населення.


Зміст подібної роботи музеїв може бути орієнтований на:

  • забезпечення національного самовизначення особистості;
  • створення умов для самореалізації;
  • примноження духовних цінностей та інтелектуального потенціалу парадигми освітньої та виховної роботи;
  • забезпечення можливості інтеграції особистості в системі національних й світових культур;
  • сприяння вихованню міжнаціонального взаєморозуміння в умовах полі національного суспільства.