Відпочиваємо в Україні! Пригоди кременчужан у Одесі

Відпочиваємо в Україні! Пригоди кременчужан у Одесі.

Мандрівка у місто з прекрасними людьми і архітектурою, біля якого є море, в якому губляться жирафи і ніхто не дотримується правил. Або коротка рекомендація, як стати «шоколадкою» за 4 дні, потрапити на реконструкторський фестиваль, побачити справжнісіньких мумій, вийти в нічний порт, погуляти найхаотичнішою вулицею України, поїсти  чорноморських «рачок» і погодувати верблюдів у зоопарку всього за один візит у одне місто.

Як усе почалося

Вперше за останні два роки нам, двом кременчужанам, вдалося вирватися на 4-денний відпочинок до моря. Довго обираючи, куди б його поїхати на такий короткий термін та з досить невеликим бюджетом наш вибір випав на перлину Чорного Моря, Південну Пальміру – Одесу.

Квитки ми взяли за місяць до подорожі, бо як показала практика, - пізніше може все бути придбано чи заброньовано. А от житла нам завчасно знайти не вдалося – все було зайнято, тому довелося їхати без бронювання і шукати його на місці.

Одеса-мама зустріла нас на вокзалі дуууже вітряною погодою і гарячим сонцем. Пошукавши в найближчому Макдоналдс через інтернет житло (бо прийняти пропозицію про квартиру у бабусь на вокзалі ми не ризикнули) ми забронювали номер в готелі з «-1 зірочкою» (так ми його потім жартома називали) де були вільні місця і рушили знайомитися з містом.

«Привоз», риба і чорноморські «рачки»

Першим місцем, куди ми потрапили (мали час до поселення в готель) – став місцевий знаменитий ринок «Привоз». Кажуть, на ньому можна знайти все – починаючи від офочів-фруктів, закінчуючи рибою, ікрою, бринзою і якісним м’ясивом. Чесно скажу, фруктофо-овочева частина «Привозу», мене не вразила, ряди хаотичні, часто не дуже чисто, людей багато і серед овочів-фруктів вони без проблем пробують продавати одяг. Власне товар, такий як і на ринку у Кременчуці – кавуни, дині, виноград, помідори, огірки, перець та ін. А ось «рибний» «Привоз» вразив своєю чистотою величезним вибором різних сортів морської риби на ятках з льодом, а ще, чудовими свіжими креветками, які тут ласкаво називають «чорноморські рачки».

Посеред нього навіть є бронзова статуя продавчині з «Привозу» з якою дуже люблять фотографуватися туристи.

На молочно-м’ясну частину ринку ми не дійшли, оскільки не мали часу і потреби.

Одеський зоопарк і місто в якому зникають жирафи

Окремої уваги заслуговує одеський зоопарк. Власне, туди ми й подалися, закінчивши нишпорити ринком в пошуках місцевих смаколиків. І от, ми на місці. Одразу зауважу, що на відміну від інших зоопарків, які доводилося бачити – цей у гарному стані, тварини тут доглянуті, вгодовані, в них багато місця для життя.

На вході відвідувачі зоопарку можуть придбати квиток і спеціальний корм, який підходить для всіх тварин, окрім хижаків та птахів фламінго.

Тут можна побачити: величезних пеліканів, чорних та білих лебедів, фазанів, сов, ятрубів, коней Пржевальського, верблюдів, сірих українських корів, зебр, оленів, тигрів, левів, ведмедів, слонів, скунсів, єнотовидних собак, лисиць, вовків та інших тварин.

Більшість звірів можна годувати кормом, зокрема це коні, олені і верблюди, які навіть, навчилися спеціально відкривати рота і чекати, доки їм не дадуть чогось смачненького. Власне, із задоволенням «годуються» і всі птахи, яких тут дуже багато, і які їдять прямо з рук.

Стосовно інших тварин, цікаво, що Одеса настільки дивовижна, що в ній може зникнути цілий здоровезний жираф. Так-так! Оголошення із саме таким текстом (Зник жираф!) ми знайшли на стовпах у місті. Виявляється тварину загубив цирк «Кобзов». Тож всіх, хто бачив довгошийого або знайшов його, просять звертатися саме туди. Я підозрюю, що це може бути реклама цирку, або жарт, або ж тварина дійсно загубилася чи її хтось поцупив)

Одеса і найстаровинніший пляж міста: Ланжерон

Обираючи місце проживання у Одесі, ми старалися оселитися поближче до моря, але всеодно виявилися досить далеко від нього. Від готелю нам доводилося їхати хвилин 10 тролейбусом і потім хвили 15-20 на своїх двох спускатися до узбережжя.

Відпочивати ми вирішили на найстаровиннішому безкоштовному пляжі Одеси – «Ланжероні», названому на честь одного із «міських голів» причорноморського міста – Луї Олександра Андро де Ланжерона. (Зауважу, що саме він заснував у Одесі кілька навчальних закладів, продовжив політику попеднього «мера» і домігся для Одеси статусу порто-франко, провів водогін, заклав Ботанічний сад та Приморський бульвар, а також сприяв виданню першої міської газети французькою мовою.)

Отже, пляж. Якщо ви хочете знайти собі хороше місце на пляжі, то туди варто прийти не пізніше 10:00, бо потім там буде ніде яблуку впасти. Ланжерон – піщаний пляж, тут можна прийти із своїми покривалом та парасолею, або винайняти на місці тапчан, матрац і парасолю. Із собою на пляж обов’язково брати крем для безпечної засмаги (сонце дуже пекуче) і їжу та воду (зможете зекономити). Коли немає шторму і вітру – море чисте, коли є – біля берега досить багато водоростей, колючих мушель і пір'їн чайок.

Загалом, пляж безпечний, біля нього є пірс та хвилеріз, які не дають «забрати» тих, хто купається у відкрите море. Звісно, поруч є всі зручності: душ, кафетерії та продавці «пахлава медовая, креветки, мидии, рапаны, сахарная кукуруза», але чомусь немає туалету. Тому вам доведеться йти за ним до якихось кафе чи дельфінарію, що стоїть неподалік. Але, ця прогулянка не викличе незручностей, адже біля дельфінарію є прекрасно облаштована зона відпочинку із фонтанами, пальмами та вимощеним деревом узбережжям. Купатися там теж можна і вода там чистіша, проте там глибоко і трохи прохолодно.

«Вы таки в Одессе» -  місто і його колорит

Одеса – неймовірне місто, яке, вповні підтверджує оспівану гумористами єврейську тему. Тут дійсно багато євреїв, вони дійсно люблять торгуватися, а ось їх специфічний говір можна почути вже рідше.

Загалом, Одеса – мультинаціональне місто тут багато не лише євреїв, а й гагаузів, турків, болгарів, молдаван, росіян та українців. Більшість з них дружні і прості у спілкуванні, тому не дивуйтеся – якщо в транспорті вас попросять застебнути ланцюжок з яким не можуть впоратися самотужки, або дізнавшись, що ви турист – наперебій розповідатимуть, як і куди вам доїхати, чи розпитуватимуть – сподобалося місто вам чи ні?

Саме місто надзвичайно красиве, більшість його головних вулиць йде паралельно до моря. Головні вулиці названі на честь градоначальників Одеси, які внесли значний вклад в розвиток міста –  Йосипа де Рібаса,  Армана де Рішельє, Луї де Ланжерона, Григорія Маразлі, Миколи Новосельського. До того ж, у місті багато пам’ятників, серед яких пам’ятники градоначальникам, дружинам моряків, морському флоту, морякам, літературним та кіногероям, письменникам та самій Одесі. Архітектура міста вражаюча, тут багато будинків, замість колон у яких зображені атланти і каріатиди, а на фасадах багато ліпнини із барельєфами та горельєфами.

Серед будинків є старезні, такі, що навіть розвалюються, а є такі, що відреставровані, і до того ж, дуже якісно.

Варто зауважити, що навіть нові будинки, які лише з’являються в місті (особливо в центрі), будуються в “старовинному стилі”, щоб не псувати загальну архітектуру. Стосовно "модерних" нововведень, таких як графіті, то їх роблять так, аби вони теж вписувалися у стиль міста.

Одеський променад: вечірні вулички, нічний порт, "реконський" фестиваль і лунапарк

Ввечері весь центр Одеси, особливо вулицю Дерибасівську, Приморський бульвар та Потьомкінські сходи заполонюють сотні і тисячі людей. Ресторани і кафе тут є на кожному кроці. Серед них є колоритні і вінтажні, суто з одеським шармом, але є такі, що працюють за франшизою – наприклад заклади зі Львова. Проте, знайти досить недороговартісні кафе – важко. Доведеться викласти за вечерю 200-300 грн на людину в ресторані або їсти шаурму, яка тут продається просто на кожному кроці, або йти у буфети-столові, де на 100 грн на людину можна наїстися “від пуза”.

За час відпочинку в мене склалося враження, що Одеса – місто без правил, адже тут їх дуже рідко дотримуються, навіть, найнеобхідніших - правил дорожнього руху. Кожен їздить і паркується як хоче і де хоче, ця ж ситуація і з пішоходами. Проте, не все так страшно – там де пішохідні зони можна відчувати себе комфортно.

Наприклад на бульварі, у морському порту (де можна прогулятися місячної ночі) у скверах і парках.

Ми побували у всіх цих місцях і навіть потрапили на фестиваль історичної реконструкції у парку Тараса Шевченка.

Саме там ми побачили середньовічні лицарські бої, ярмарок вуличної їжі та виступи музикантів-фолкерів.

А ще, зазирнули у лунапарк, в тому ж парку, і покаталися на гігантському оглядовому колесі, зафотографувавши пейзажі Одеси з висоти пташиного польоту.

Чотири дні минули швидко і в останній день перед від’їздом ми потрапили у Одеський Археологічній музей.

Ми побачили усі його греко-римські скарби з морського дна узбережжя Чорного Моря, знахідки трипільської культури, та найбільшу в Україні єгипетську експозицію із справжніми муміями, саркофагами та папірусами.

(Фото з мережі Інтернет)

Загалом, мандрівка видалася гарною, тому, якщо ви захочете похлюпатися у водах Чорного Моря, погрітися під сонцем Південної Пальміри, побачити колоритне місто і його людей, а ще, торкнутися історії з усіма її  старожитностями з різних куточків світу – ласкаво просимо до Одеси!