«Війна і мир» Сергія Бульбахи»

Сергій Бульбаха

Рубрика Полтавського обласного військового комісаріату «Герої серед нас»

І людям, і життєвим випробуванням він завжди дивиться в очі.

Коли запалав Схід України, він одним із перших став на захист нашої незалежності. Близько року командир зенітного взводу ПЗРК старший лейтенант Сергій Бульбаха у складі підрозділів 93-ї омбр боронив Україну від російських окупантів

Нині Сергій Бульбаха очолює Новосанжарську районну державну адміністрацію.

«Грамотний, високоосвічений керівник, нічого не робить наполовину, справжній господарник…» — так коротко характеризує його керівництво області та підлеглі. Доповню портрет Сергія Володимировича: міцна статура, відкритий погляд та щирість суджень. Про найскладніші та незабутні миті своєї біографії він згадав у розмові з кореспондентом видання «Народна Армія».

— Сергію Володимировичу, з чого розпочалася Ваша бойова біографія?

— Із початком воєнних дій на Донбасі для кожного з нас життя розділилося на дві частини: до війни та теперішню. 6 квітня 2014 року я отримав повістку з військкомату і вже наступного дня прибув на збірний пункт. Рішення стати до армійських лав першої хвилі мобілізації прийняв свідомо та без сумнівів, тим більше що за плечима, окрім вищої освіти, мав і курс підготовки на військовій кафедрі Харківського державного університету, який закінчив 1997 року. Перші тижні військової служби у навчальному центрі минули наче уві сні: зовсім нова обстановка, нові люди, нові вимоги. Та справжню різницю між мирним життям та жахіттями війни я відчув і побачив у Пісках, де наш підрозділ зайняв позиції у серпні 2014-го.

— Які спогади та враження залишив у Вашому серці час перебування на передовій?

— Кожна мить тих подій закарбувалась у моїй пам’яті на все життя. Щось більше, щось менше. Ворожі обстріли та ближні бої, надійне плече та втрати бойових побратимів, неймовірна спека та сильні морози — усе зв’язалось у міцний вузол моєї пам’яті. З особливим теплом згадую свій підрозділ, де за віком я був найстарший — у травні 2014-го мені виповнився 41 рік. Там служили хлопці з Кіровоградщини, Дніпропетровщини, Черкащини. Кожен — патріот своєї країни, професіонал, надійний товариш, і усі були немов єдина сім’я. Як не дивно, якнайкраще запам’яталися не буяння смерті та неймовірні випробування, а звичайні мирні речі, які не давали нам огрубіти на війні. Пригадую, коли у перервах між боями ми ходили купатися на ставки, зі смаком облаштовували побут в умовах перебоїв з харчуванням та питною водою. Пам’ятаю волонтерські десанти, які для нас були справжніми святами. І зовсім не через ту допомогу, яку вони нам доправляли: ми відчували себе потрібними країні, народу. До речі, саме там, серед пекла, до мене прийшло розуміння того, що виграє війну не той, хто більше ненавидить, а той, хто знає, кого і що захищає…

— Питання, яке неможливо не поставити кожному, хто пройшов крізь смертельні випробування. Чи відчували ви страх у бою?

— Бути на війні й не відчути страху просто неможливо. Не вірю у браваду тих, хто не визнає його існування. Вмирати — страшно. Втрачати бойових друзів — страшно. Піддатись паніці — теж страшно. Але страшніше за все — втратити віру в перемогу, найвищі цінності людства. Тому правильно було б зазначити, що страх на війні для мене і моїх підлеглих був тією часткою внутрішніх рефлексів, які примушували нас бути більш обачливими у бою, під час ворожих обстрілів та бойових рейдів. Адже вислів «виконати завдання за будь-яку ціну» для нас трансформувався у гасло «виконати завдання і залишитися живими». А страх нехай відчувають вороги. За свої злодіяння їм рано чи пізно доведеться відповісти перед судом історії. Скажу щиро, найбільше на війні я боявся хоча б на мить дати привід своїм рідним та близьким подумати про те, що зі мною щось трапилося. Тому намагався хоча б раз на добу давати про себе звістку…

— А як родина сприйняла Ваше рішення стати до лав захисників України у цей непростий час?

— Жодних умовлянь, сліз та паніки не було. Моя дружина належить до тих, хто приймає рішення чоловіка як аксіому. Вона для мене і берегиня сімейного вогнища, і найніжніша жінка, і, без перебільшення, бойовий товариш. Тому що у найвідповідальніший період свого життя я відчув її внутрішню підтримку. Пригадую, коли моя сім’я приїхала вітати мене з днем народження до навчального центру, де я перед направленням на передову проходив допідготовку. Це було усвідомлення того, як швидко подорослішали мої діти — син Сашко і донечка Тетянка. Подорослішали їхні очі, поведінка, судження. Це значною мірою додало мені сил та упевненості…

— Після демобілізації Вас було призначено головою районної державної адміністрації. Чи став у пригоді досвід, набутий під час армійської служби?

— Безперечно. Головне, чого мене навчила війна — не боятися приймати рішення і відповідати за їх реалізацію. На передньому краї помилка може коштувати дуже дорого і вимірюватись людськими життями. І якщо ти у бойовій обстановці навчився мислити рішуче і знаходити правильне рішення, то у цивільному житті ти просто не маєш права зволікати або чекати підказки зверху. Тим більше, коли відповідаєш за долю тисяч людей.

Друге, що я усвідомив в АТО: у військовому колективі якість командира визначає не тільки його особиста обізнаність у визначеній сфері, а й уміння чітко налагодити вертикаль керівництва. Тоді й віддача збільшується у рази. А найголовнішим досвідом стало розуміння того, що захист держави повинен бути справою кожного громадянина. Це позначилося на формуванні та підготовці районного підрозділу територіальної оборони, до якого входять як учасники бойових дій, так і найкращі представники Новосанжарщини. Це є суттєвим елементом забезпечення обороноздатності держави. Ми, демобілізовані військовики, й у мирному житті залишаємось у постійній бойовій готовності…

— Щиро дякую за розмову. 

Володимир Лазарєв, «Народна армія»

Героїсереднас
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
38 просмотров в декабре
Я рекомендую
Пока никто не рекомендует

Комментарии

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов

Власть
Як повідомив начальник департаменту житлово-комунального господарства Іван Москалик, на Раківці наступного року планують розпочати реалізацію проекту будівництва теплових потужностей. У проекті бюджету Кременчука на 2019 рік передбачається шістнадцять мільйонів гривень на будівництво теплогенеруючих  потужностей у мікрорайоні Раківка. Ці кошти спрямують на винос магістральної теплової мережі та корегування проектної документації про будівництво нової сучас...
Спорт
Кременчуцькі спортсмени продовжують здобувати медалі різного ґатунку на топових турнірах. 8 грудня в Запоріжжі відбувся Відкритий Всеукраїнський турнір з дзюдо на призи президента ЗОФД Еріха Барца. Участь у цих змаганнях взяли майже сімсот спортсменів з України та команда з Хорватії. Кременчук на турнірі гідно представили спортсмени спортивного клубу «Кремень Дзюдо». Результати кременчуцьких спортсменів такі: 1 місце посів Олександр Шульженко у ваговій ка...
Происшествия
В Интернете появилось полезное видео для тех, кто желает растаможить автомобиль и не знает как это сделать. Пользователь zpsanek разместил видео, на котором снято полный процесс растамаживания автомобиля. И показывает он весь процесс так сказать, не отходя от кассы. В видео он отвечает на все вопросы, возникающие при растамаживании. «В Украине 25 ноября вступили в силу новые правила очистки автомобиля от таможенных пошлин. Однако далеко не все владельцы ма...
Власть
Міська цільова програма лікування онкологічних та гематологічних захворювань діятиме і наступного року. Цю програму прийняли торік у Кременчуці на підтримку містян, хворих на онкологічні та гематологічні захворювання, а також для запровадження заходів із  раннього виявлення та попередження цих хвороб. Лікування на різні види раку є вартісним. Тому ця програма передбачає забезпечення за рахунок коштів міського бюджету безкоштовними препаратами для проходжен...
Власть
У проекті міського бюджету на наступний рік на харчування хворих у закладах охорони здоров’я Кременчука передбачаються видатки у розмірі 11,5 мільйонів гривень. На забезпечення безкоштовним харчуванням дітей до двох років із малозабезпечених сімей спрямують 120 тисяч гривень. А ось 11 мільйонів 380 тисяч гривень виділять на харчування пацієнтів у стаціонарних відділеннях міських закладів охорони здоров’я. За попередніми підрахунками, 291 тисяч 741 пацієнті...
Общество
Сьогодні активісти з числа учасників АТО та Революції Гідності прийшли на комісію з питань бюджету. Вони вимагали внести першим до порядку денного сесії міської ради важливе питання. Мова про розслідування справи «Антимайдану». Вони наполягали на тому, щоб правоохоронці міста виступили на початку сесії, зі звітом про стан справи. Секретар міської ради Юрій Гриценко почав пояснювати, що правоохоронці і так будуть з загальним звітом виступати. Тож пропонував...
Власть
Як повідомив керівник управління охорони здоров’я Максим Середа, наступного року для кардіоцентру лікарні інтенсивного лікування «Кременчуцька» планують придбати ангіографічне обладнання. Проект міського бюджету на 2019 рік передбачає 10 мільйонів гривень на придбання ангіографічного обладнання для оснащення карідоцентру.  Також з державного бюджету на ці цілі повинні виділити 10 мільйонів гривень. До міністерства охорони здоров’я України вже направили від...
Власть
У проекті міського бюджету на наступний рік видатки на утримання медичної галузі Кременчука передбачається на двадцять відсотків більше за попередній бюджетний період. Як повідомив керівник управління охорони здоров’я міста Максим Середа, у 2019 році на забезпечення закладів охорони здоров’я необхідними медпрепаратами та іншими засобами передбачається більше сімнадцяти мільйонів гривень. Цього року ця сума міської підтримки становила чотирнадцять мільйонів...
Криминал
У Кременчуці двоє чоловіків ще у вересні цього року посиділи за чаркою міцних напоїв так, що один згодом помер. Все почалося з вживання алкоголю. Добрячи напившись, чоловіки почали сваритися. Один з двох 41-річний чоловік був раніше судимий. Саме він побив до смерті свого товариша. Йому не сподобалися промовлені образливі слова товариша і він схопив дерев’яну раму від вікна вдарив по нозі. Коли потерпілий впав на коліна, нападник почав бити його по голові...