У найбільшій науковій бібліотеці області знаходиться понад півтори тисячі публікацій про Кременчук

Кременчук – це друге за значенням і перше за промисловим потенціалом місто Полтавщини. Минуле нашого міста позначено важливими подіями, діяльністю видатних особистостей, які мали вплив на історію краю та всіє України. Отож, Кременчукіана – самостійний напрямок історичного краєзнавства, котрий в останні роки завдяки опублікованим працям науковців набуває академічного характеру. Це означає перехід від аматорського ознайомлення із рядом проблем і спадщиною, котру залишила радянська історіографія, до нового спалаху інтересу та аналізу історичного минулого Кременчука.

Про це повідомила завідувачка кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України Людмила Бабенко під час своєї доповіді «Матеріали з історії Кременчука в фондах Полтавської обласної універсальної науковоїбібліотеки ім. І. П. Котляревського» на науковій конференції «Старожитності й давня історія Кременчука».

Як з’ясувалося під час дослідження, у спеціалізованому фонді краєзнавчої літератури найбільшої наукової бібліотеки області знаходиться понад півтори тисячі найменувань, які внесені в каталоги: статей, монографій, збірників, газетних публікацій та інших матеріалів про наше місто.

При ознайомленні з каталогами помітно кілька характерних ознак:

-домінування за кількісними параметрами публікацій радянського періоду;

-у цих публікаціях домінує виробнича тема та тема Другої світової війни;

-серед публікацій на історичну тематику абсолютну більшість становлять газетні статті, залишивши далеко позаду монографічну літературу, колективні праці, збірники тощо;

-періодика представлена місцевими кременчуцькими виданнями, і лише поодинокі статті вміщені в науковому часописі «Краєзнавство» Дмитра Вирського, центральних газетах «Урядовий кур’єр», «День», харківській газеті «Бліц», обласній газеті «Зоря Полтавщини»;

-із кременчуцьких засобів масової інформації найчастіше зустрічаються такі видання: «Кремінь», «Вісник Кременчука», «Кременчуцька Панорама», «Інформаційний бюлетень», «Кременчуцький ТелеграфЪ», «Світлиця», «Кременчуцький машинобудівник», «Для дому і сім’ї», «Славутич», «Програма Плюс», «Кременчуцька зоря».

-представлена у фондах бібліотеки монографічна література учених, які живуть та працюють у Кременчуці чи присвятили свої праці його історії.

Щодо рубрик, які виділені у цих каталогах, то найбільшою за чисельністю є рубрика «Кременчук», яка вміщує назви видань від 1880 року до сьогодення. Після цієї рубрики можна виділити – «Вулиці міста Кременчука» та «Площі міста Кременчука» – в абсолютній більшості вони представлені журналістськими публікаціями у ЗМІ та торкаються проблеми перейменування вулиць у контексті декомунізації.

Окремою великою рубрикою є «Кременчук до 1917 року», в якій відображено основний бібліографічний потенціал Полтавщини. Тематичний спектр охоплює питання визначення віку міста, його меж, колонізації, забудови, економічного розвитку. Дослідження радянської доби акцентують увагу на революційному селянському та робітничому рухах.

Окрім того, про Кременчук значне місце відведено в матеріалах фундаментального видання «Полтавщина: історичний нарис». Як зазначено в описі Дмитра Коруновського, на відмінну від Полтави, яка нагадує велике село, у вісімнадцятому столітті Кременчук нагадував місто, адже мав кам’яні мощенні вулиці та кам’яні будинки.

На завершення своєї доповіді Людмила Бабенко наголосила, що на сьогодні історичне минуле нашого міста має значну історіографію, що відображена в публікаціях. Попри це не вистачає наукового підґрунтя та публікацій документів. Отож, для істориків і краєзнавців роботи ще не початий край.