На Кременчуцькій верфі будували кораблі для Чорноморської річкової флотилії

На Кременчуцькій верфі будували кораблі для Чорноморської річкової флотилії

Директор Запорізького обласного краєзнавчого музею Михайло Мордовськой під час своєї доповіді «Кременчуцька верф XVIII сторіччя» на науковій конференції «Старожитності й давня історія Кременчука» повідомив про те, що наприкінці XVIII століття в південній частині України існує понад двадцять шість суднобудівних центрів, серед яких, побудованих на території Середнього Подніпров’я, і Кременчуцька верф.

На Кременчуцькій верфі будували кораблі для Чорноморської річкової флотилії

До того, як побудувати великий Чорноморський флот, існувала Чорноморська річкова флотилія, що базувалася в пониззі Дніпра. Більшу частину кораблів або суден цієї річкової флотилії останньої чверті XVIII століття будували і на Кременчуцькій верфі.

Верфи середньої частини (центрального суднобудівного району) будували склади лісу, що спускався з півночі України. На цій території був свій ліс, який також використовували для будівництва човнів. До того ж, це була найбільш близька до моря допорогова частина країни, де можна було щось нормальне збудувати, а потім обережно спустити Дніпровськими порогами та далі використовувати. Отож, головною задачею верфей цієї зони було оперативне будівництво човнів для потреб російської армії та флоту.

Російсько-турецька війна 1787-1791 років

Під час війни 1787-1791 років народилася Чорноморська гребна флотилія. У цей час у гирлі Дніпра перебувало близько тринадцяти суден, які мали обороняти південні кордони від турецького флоту, що набагато переважав російський флот.

За документами, ці судна були недоукомплектовані ні людьми, а ні гарматами – більшість з них була не в змозі вийти з місця дислокації, не то що вести бій, хоч і прийняла перший бій русько-турецької війни.

Звістка про цю подію застала Григорія Потьомкіна саме у Кременчуці. Сюди він визвав з Херсону своїх генералів, які керували тодішньою Чорноморською гребною флотилією, та наказав врятувати ситуацію, збудувавши хоча б двадцять п’ять козацьких човнів, аби до весни зробити хоч-якусь видимість боєздатності російського флоту на Чорному морі.

Козацькі човни, що отримали назву «чайка», котрі будували козаки у XVI-XVIII століттях якнайкраще підходять для бойових дій у гирлі Дніпра чи Дніпро-Бузькому лимані. Ці човни будувалися досить невеликими людськими ресурсами та дуже швидко – одна козацька чайка будувалася від двох тижнів до місяця-півтора місяця.

Будівництво козацьких чайок на Кременчуцькій верфі та розвиток суднобудування

За документальними свідченнями, навесні 1787 року в Кременчуці було вже зроблено близько шістдесяти таких «чайок».

Як відмітив Михайло Мордовськой, Кременчук на фоні зростаючих амбіцій Катеринослава (Дніпра), що був тоді заснований, Херсону, Миколаєва та інших центрів мав прекрасну можливість для розвитку із розвитком суднобудування. Місцеві керманичі розуміли, що це великий шанс для потужного та динамічного розвитку міста.

У 1787 році у наше місто приїжджає Михайло Фалєєв, аби командувати та керувати Кременчуцькою верф’ю. З Херсону на будівництво прибували команди робітників, майстрів, разом з якими були і досвідчені кораблебудівники. Окрім того, на будівництві були задіяні теслі з навколишніх сіл. Тому роботи йшли досить ударними темпами та швидко зростала верф, а поруч із нею збільшувалися кораблі. Отож, Кременчук став одним із провідних центрів суднобудування на території України та на Дніпрі.

Вже 25 березня до Херсону повинні були відправити човни, котрі замовив Потьомкін, проте через запізнення рекрутської команди поставка затрималася до початку квітня. Тоді відправили вже тридцять три судна до Херсону, замість двадцяти п’яти. До 24 травня до Херсону сплавили: чотири катери, вісімнадцять човнів останньої закладки з куршеями, а 26 травня вниз Дніпром відправилося ще сім човнів.

Козацькі човни, що будувалися в Кременчуці, були з невеличкими майданчиками для артилерії, щоб можна було вести артилерійський вогонь. Це було непритаманне козацьким човнам, але все було передбачено, а артилерія встановлювалася в Херсоні.

До кінця 1791 року з нашого міста до Херсону відправили сто двадцять – сто тридцять суден різних типів, серед яких чотирнадцять воєнних човнів, побудованих у 1788 році, два бомбардирських катери, чотири бригантини тощо.

У 1787 році у Кременчуці та Кам’янці розпочали будівництво щогл для кораблів. Для цього сюди вислали учня «щоглового художества» та просили направити теслярів з Катеринослава (Дніпра). Цього року до Севастополя направили вісімдесят щогл із цього району – з кам’янецьких магазинів сорок п’ять, а інші – з Кременчука.

Ясський мирний договір і закінчення історії Кременчуцької верфі

Вся історія Кременчуцької верфі закінчується дуже швидко. Підписання Ясського мирного договору поставило логічну крапку в існуванні майже всіх верфей на Дніпрі. Адже після підписання ця територія вже приєдналася до російських територій і опинилася далеко у тилу. Окрім того, всі верфі на Дніпрі виконали свою місію, побудувавши досить велику Дніпровську гребну флотилію на Чорному морі (Чорноморську), тому вже були непотрібні.

До того ж, з появою Миколаєва та Севастополя основні потужності для будівництва Чорноморського флоту перейшли туди. Оскільки Чорноморський флот перестав потребувати саме гребних річкових суден, тепер їм були необхідні великі кораблі для введення бою на Чорному морі.

Кременчуцька верф після підписання Ясського миру перетворилася на звичайну пристань зі складами для кримської солі. Сюди причалювали байдаки з Київщини, привозили північний крам, а звідси відправляли на північ сіль. Ця пристань проіснувала до XX століття.

Оцените первым
(0 оценок)
Пока еще никто не оценил
112 просмотров в июне
Пока никто не рекомендует
Авторизируйтесь ,
чтобы оценить и порекомендовать
Комментарии