Сьогодні в Україні відзначають 1032 річницю з дня Хрещення Київської Русі

Сьогодні, 28 липня, в Україні відзначають 1032 річницю з дня Хрещення Київської Русі та день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира.

За літописами, в 987 році київський князь Володимир, син Святослава охрестив киян. Він змінив віру в Корсуні, отримав святе хрещення й почав боротися з язичницькими віруваннями в своєму князівстві.

Одні історики кажуть, що хрестили в Дніпрі, інші - що в його притоці річці Почайна. Наразі в Києві є памятник Володимиру, а біля пішохідного мосту є табличка з надписом, що в цьому місці хрестили киян.

"Повість временних літ" оповідає, що Володимир захопив Херсон, щоб примусити імператора віддати за нього Анну. Це часто тлумачать як доказ того, що, незважаючи на рус. військ. допомогу, Василій II не квапився віддавати сестру за Володимира Святославича та був змушений виконати обіцянку лише під тиском. Таким чином, здобуття Херсона датують 989 чи навіть 990, після придушення заколоту Варди Фоки. Відповідно дата масового хрещення киян також зсувається на 989 чи 990.

Ця думка знаходить підтримку в незалежній від літописання традиції (збереглася в церковних рус. творах), яка твердить, що похід на Херсон відбувся "на третє літо" після хрещення Володимира, тобто 990 чи 991.

Інший варіант реконструкції хронології хрещення враховує великий проміжок між перемогами під Хрисополем та Абідосом і вміщує здобуття Херсона і хрещення Русі між літом 988 і весною 989: начебто після першої перемоги Василій II набрався впевненості й відмовився виконувати угоду; рус. корпус припинив допомогу, а Володимир Святославич пішов у похід на Крим.

Деякі дослідники, навпаки, вважають похід на Херсон актом воєнної допомоги Володимира Василію II, бо це місто начебто підтримало Варду Фоку. Іноді похід на Херсон вміщують перед угодою з імператором та розглядають його в контексті війн Русі з Візантією: Володимир Святославич скористався слабкістю імперії, щоб ударити в її вразливе місце, й імператор був змущений віддати Володимирові сестру.

Немає також єдиної думки щодо місця хрещення Володимира. Автор "Повісті временних літ" вважав, що він хрестився в Херсоні, але вказував і на альтернативні (і невірні з його точки зору) думки про те, що Володимир хрестився в Києві чи навіть у Василеві. Деякі сучасні дослідники все ж таки схиляються до хрещення в Києві.

Згідно з літописом після того, як Володимир повернувся з корсунського походу, було повалено язичницьких ідолів, а наступного дня священики, які прибули з Константинополя й Херсона, провели масове хрещення киян у водах Почайни.

Володимир Святославич оголосив, що хрещення для киян є випробуванням на персональну лояльність своєму князеві: "аще не обрящеться кто заоутра на рѣцѣ ... противникъ мнѣ да будеть". У літописі є натяк про те, що княжий двір охрестився раніше за простих киян і його приклад справив позитивне враження.

На півночі Русі, де християнство було перед тим менш поширене, впровадження нової релігії було зустрінуто вороже. Новгород. літопис згадує, що Володимир послав хрестити Новгород свого дядька Добриню разом з єпископом Акимом Корсунянином; є також непевного походження згадки по те, що новгородців довелося хрестити силою.

Разом з тим, літопис згадує про те, що й серед киян були люди, вороже налаштовані до нової релігії. Антихристиянські повстання відбувалися й пізніше, у 1020-х і 1070-х рр., але вже лише на північно-східних околицях Русі. У 12 ст. в землі в’ятичів загинув від рук язичників християнський місіонер монах Кукша. Літопис та ін. джерела також згадують про тривале збереження елементів язичництва в народі.

Хрещення 987—89 можна розглядати як завершальний етап тривалого процесу поширення християнської віри в Русі, що зайняв більше 100 років. Частина дослідників пов’язують згадку про "народ Рос", який охрестився після невдалого набігу на Константинополь 860, із літописним князем Аскольдом, похід котрого на Візантію "Повість временних літ" датує 867.

Проте літопис не згадує про його хрещення, а візантійські джерела не згадують імені руського ватажка, тому деякі історики вважають, що у 860-х рр. хрестилися якісь інші, "некиївські", руси. У будь-якому разі це хрещення не мало ніяких наслідків.

За матеріалами Інституту історії України