8 листопада -" День молитви за сиріт"

«День молитви за сиріт» – це день, у який віруючі люди з різних християнських Церков по всьому світу молитовно просять Бога про захист, благословення та щасливі родини для всіх дітей-сиріт, а також про Божу ласку для тих, хто приймає та виховує їх у своїх сім’ях. 

У 2011 році Альянс «Україна без сиріт» виступив ініціатором проведення цього дня в Україні. Тоді вперше, у неділю, 6 листопада, за краще життя для знедолених дітей молилися віряни з близько 6 000 українських церков різних християнських конфесій та деномінацій.

У 2012 році Всеукраїнська Рада Церков та релігійних організацій видала «Звернення щодо захисту і піклування про дітей-сиріт», в якому віруючу спільноту закликали до всебічної підтримки та участі у цій ініціативі. У більш ніж 18 000 помісних церквах відбулися тематичні богослужіння, під час яких звершувалися заступницькі молитви за сиріт. Віряни влаштовували для них благодійні концерти, відвідували дітей у дитячих спец закладах або брали їх на певний час у свої сім’ї. У 2013 року до всеукраїнської молитви за сиріт також долучилися помісні церкви усіх інших конфесій та деномінацій, представлених в Україні.

У 2014 році «Всеукраїнський День молитви» проходив за підтримки першої леді країни. Однією з головних подій стала спільна молитва під відкритим небом, яка відбулася у неділю, 9 листопада, на Михайлівській площі у Києві. 

До неї долучився і особисто п'ятий Президент України. Разом із родиною Президента України за сім’ї, благополуччя і захист для усіх дітей-сиріт України, а також за батьків, які беруть їх на виховання, молилися:

• глави українських церков, 
• уповноважені посли різних держав світу, 
• народні депутати та громадські діячі, 
• прийомні батьки й усиновителі, 
• діти-сироти із різних дитячих закладів,

 А також просто небайдужі люди. У той же день богослужіння, присвячені «Дню молитви за сиріт», провели близько 20 000 помісних церков по всій Україні. 

Кожного року у другу неділю листопада Альянс «Україна без сиріт» продовжує пропонувати різноманітні ідеї для проведення «Всеукраїнського Дня молитви за сиріт» у церквах та під час міжконфесійних заходів. І 2020 рік не буде виключенням. Не зважаючи на пандемію, християни по всій країні єднатимуться в молитві про Божий захист і батьківську турботу для кожної дитини-сироти. 

Станьте учасником цього молитовного руху, натиснувши «долучитися» на https://ukrainabezsyrit.org/orphansunday.  

В один день. В один голос. З однією метою.

Сьогодні в інтернатних закладах Україні проживають близько 100 000 дітей. З цього числа усиновлення чи влаштування в сімейні форми потребують близько 5% дітей. А решта - майже 95% дітей - офіційного статусу сиріт чи позбавлених батьківського піклування не мають, адже знаходяться там за заявою батьків. 

Але, попри наявність сімей, їхнє життя в інтернаті нічим не відрізняється від дітей зі статусом. Вони майже не бувають вдома, не бачать своїх рідних, не проводять з ними час. 

І виникає питання: чому вони стали заручниками системи, нібито створеної для них дорослими з метою захисту? 

Описане вище співвідношення часто шокує. Але дана статистика існуватиме, доки, замість розвитку системи послуг для дітей і сімей, зберігатимуть інтернатні заклади. 

На жаль, керівництво більшості інтернатів часто не зацікавлене у зміні статусу своїх вихованців. Адже, кожна дитина в інтернаті - це додаткове джерело фінансування, у якому є свої зацікавлені сторони. Ще й судова система працює так повільно, що рішення про надання дитині статусу ухвалюється не лише місяцями, але іноді, й роками. 

На сьогодні, багато людей апелюють, що це нормально, обирати гарний інтернат замість поганої сім'ї. 

Але нагадаємо, що у Європі та інших цивілізованих країнах інтернатні заклади прирівняні до місць несвободи. Тож питання не у маніпулятивному виборі, а у створенні для дитини безпечного сімейного середовища та задоволення її справжніх потреб. 

Саме тому II етап реформи деінституціалізації має ряд таких завдань, як:

•  зв’ясувати причини знаходження кожної дитини в інтернатному закладі;  
• проаналізувати та оцінити потреби дитини і, за наявності, її біологічної сім’ї;
• визначити перелік дій та послуг, що допоможуть поверненню і подальшому проживанню дитини в її сім’ї, або ж в умовах, максимально наближених до сімейних.

https://www.facebook.com/196136263795835/posts/3324077037668393/

Станом на 1.01.2020 кількість дітей у віці до 2 років, які були зараховані в інституційні заклади, зменшилася майже на 20 %. Це саме той вік, в якому перебування маленької дитини в інтернатній системі може нанести їй непоправну шкоду. Згідно з численними дослідженнями, ось як впливають інтернати та дитячі будинки на дітей раннього віку:

• 55% мають затримку загальних моторних навичок;
• 40% – затримку розвитку дрібної моторики;
• 32% – затримку розумового розвитку;
• 43% – затримку мовного розвитку;
• 28% – затримку емоційного розвитку;
• 44% дітей мають затримку одразу за трьома і більше показниками.

Отже, зменшення зарахувань дітей в інтернатні заклади - це одна з ключових ідей реформи деінституціалізації, яка повинна втілюватися не у цифрах чи формальній статистиці, а через реальне надання сім'ям доступу, наприклад, до інклюзивної освіти, до медичних, соціальних чи інших послуг, щоб кожна дитина могла жити і виховуватися вдома.