Більшість булерів - хлопці: аналітичне дослідження явища булінгу в Україні

Команда Всеукраїнської кампанії проти кібербулінгу Docudays UA проводила дослідження явища булінгу в школах та просторах інтернету.

Аналіз показав, що на кібербулінг припадає більше 18% випадків.

За статистичними даними, ображали інших в основному хлопці (70%), а знущалися в мережі більше дівчата (близько 80%).

Види кібербулінгу:

- створення фейкових сторінок,

- поширення інтимних фото,

- тролінг,

- оприлюднення відеозаписів бійок.

Чим відрізняється традиційне цькування та кібербулінг?

1) використанням технічних заходів;

2) можливістю прихованої агресії, оскільки автор може бути невідомим, анонімним;

3) моральна легкість — булер(ка) не бачить реакції жертви, що робить моральні порушення легшими, немає зворотного зв’язку, менш імовірна емпатія і повага;

4) складніша роль спостерігача/-ки;

5) легша допомога — булер(ка) втрачає підтримку з часом;

6) ширший обсяг потенційної і залученої аудиторії;

7) 24/7 жертві ніде не можна сховатися, бо навіть коли іде з кіберплатформи комунікації, вона чи він знає, що процес цькування там продовжується.

А ще кібербулінг важче контролювати і вплинути на нього, явище швидше стає системним, коли в одній особі поєднується роль жертви і булера.

В Україні існує гаряча лінія з питань булінгу - Національна дитяча гаряча лінія ГО «Ла Страда-Україна».

Фактично, на сьогодні лінія залишається одним з механізмів документування таких порушень. Так, з 17 847 отриманих в 2019 році звернень 979 стосувалось небезпек, з якими зіштовхуються діти в інтернеті.

684 звернення надійшло від дітей і 295 від дорослих 24.

322 звернень стосувались питань кібербулінгу, що складає третину від пов’язаних з інтернетом звернень.

Дитячий фонд ООН UNICEF у межах дослідження з’ясовав, що кожен п’ятий підліток визнавав себе жертвою онлайн-знущань.

Для огляду рейтингу небезпек в інтернеті, зокрема кібербулінгу, з якими зіштовхуються підлітки, пропонують дані опитування старшокласників (1439 учнів з 18 областей України).

Його провела Лабораторія психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України в травні — червні 2018 року.

Дослідження показало, що в рейтингу форм кібербулінгу першу позицію має розповсюдження неправдивої інформації, з чим стикався кожен п’ятий підліток (21,4%).

З викраданням персональних даних і використання іншими акаунтів від імені опитаних (самозванство) зіштовхувалось 19,8%.

Залякувань та погроз завдати шкоди зазнавали 15,6% підлітків, а знущань, образ, приниження та психологічного терору — 14% опитаних.

За даними дослідження «Голоси дітей», проведеного коаліцією «Права дитини в Україні», 19% дітей зіштовхувались з булінгом, з них 22% отримували погрозливі повідомлення в інтернеті чи соціальних мережах.

7% такі повідомлення отримували телефоном. Загалом участь в опитуванні взяли 1290 дітей.

Низка опитувань проводилась у межах проєкту U-Report — швидкі опитування через СМС та Twitter. Не будучи репрезентативним, цей зріз усе ж дає можливість прослідкувати певні тенденції вразливості дітей до загроз цифрового середовища. 

Що найбільше непокоїть дітей та батьків?

Основними проблемами, які непокоять дітей, є безпека особистої інформації, підроблені новини та неправомірне присвоєння інформації, доступної в інтернеті. Батьків непокоїть доступність небажаного контенту.

Також серед основних проблем:

- зламування акаунтів у соціальних мережах та подальше шантажування;

- поєднання офлайн- та онлайн-цькування;

- онлайн погрози життю або фізичним насильством; розкриття адреси проживання, місць позашкільної відвідуваності (гуртки, місця дозвілля);

- постійне цілодобове цькування.

Вимір поширеності кібербулінгу через практику українських судів

В Україні були порушені справи щодо булінгу (цькування) учасників освітнього процесу — стаття 173-4 КУпАП.

Обирали дані в єдиному судовому реєстрі за такий проміжок часу - з моменту введення в дію закону і до 1 квітня 2020 року.

За словами Юрія Кіцула, старшого інспектора з особливих доручень Управління ювенальної превенції НПУ, підполковника поліції, не всі випадки документуються.

"З кібербулінгом цікава річ. Подають ста-тистику про 30%. Наприклад, у класі щодня діти обирають жертву. Цькують її. Дитина повертається додому, плаче, каже, що не піде до школи. І це вже є кібербулінг. Таких речей є дуже багато. Наприклад, почали цькувати в інтернеті, а закінчилося бійкою. Насправді рішення судів пишуться по-різному. Існує дуже багато рішень, де все не висвітлюють. І це не дає підстав оцінювати подані матеріали як порушення. В рішеннях суду важко все описати. Тож я прошу фахівців описати всю цю систематичність. Але працівники суду можуть просто всього не виписувати", - говорить він.

Вікові категорії булерів та постраждалих

За статистичними даними в жодній справі не обвинувачували дітей молодших за 10 років за цькування із застосуванням засобів електронних комунікацій.

У здійсненні традиційного булінгу обвинувачувалось 9 дітей цієї групи. А от у групі неповнолітніх, обвинувачених у булінгу (цькуванні) із застосуванням засобів електронних комунікацій, дещо більше, ніж у традиційному булінгу — 35% та 27% відповідно.

При цьому дівчата частіше використовують інтернет, ніж хлопці. Протоколи підтверджують висловлену дослідниками тенденцію щодо спадання випадків цькування у старшому віці підлітків.

Ювенальні поліцейські вважають, що найбільшою часткою дітей, що здійснюють цькування, є вікова група 11–13 років. Хоча вони наводять приклади і з молодшої школи. Що ж до кількості дітей, хто вважав себе постраждалим, то тут теж найбільшою групою є діти 10–14 років.

При цьому постраждалими від традиційного булінгу розглядались 72,26%, тоді як від цькування із застосуванням засобів електронних комуні-кацій — 53,33%.

Постраждалими від традиційного булінгу розглядалась значна частка і дівчат, і хлопців (72%).

У ситуації кібербулінгу за рахунок суттєво меншої кількості постраждалих хлопців відсоткова різниця не виглядає явною: 6 з 10 постраждалих хлопців перебувають у цій віковій групі, тоді як кількість дівчат складає понад половину (18 з 35 дівчат) — 51%. З фокус-групових опитувань вбачається, що найбільшою групою постраждалих є учениці 7–8-х класів.

Наступною значною групою є підлітки 14–16 років. Третина від кількості усіх постраждалих - це через кібербулінг, тоді як від традиційного булінгу у цій віковій групі постраждало 17,42%.

Кількість цієї вікової групи склала близько третини (31,43%) від загальної кількості постраждалих унаслідок кібербулінгу дівчат. Кібербулінгу у дітей молодше за 10 років немає.

Характерно, що жоден хлопець старший за 16 років не вважав себе постраждалим через кіберцькування, тоді як 6 дівчат скаржились на таке цькування.

Аналіз постанов не дозволяє говорити про певні тенденції в поширенні кібербулінгу в різних областях країни та сільській місцевості чи місті.

Юрій Кіцул додає:

«Діти розвинуті однаково що в одному, що в іншому куточку України. Поведінка однакова. Все залежить від густоти населення. Тому ні булінг, ні кібербулінг не залежить від міста чи села. Можливо, швидкість поширення інтернету. Проте можна й телефоном обмінюватись повідомленнями. Правда, завжди в столиці чи обласному центрі буде більше суто фізично кібербулінгу, ніж у сільській місцевості».

Види булінгу в протоколах

Найбільше - це погрози та принизливі коментарі, у тому числі через соціальні мережі — 26.

Були випадки й булінгу від студентів щодо викладачів.

Телефонні дзвінки з погрозами та приниженнями. Групи у соцмережах, де цькують окремих учнів.

Наприклад, групу у Viber створили третьокласники і цькували інших, у тому числі з викладенням фото та відео.

У 12 протоколах підлітки обвинувачувались за поширення без згоди фото та відео. Як приклад, справа, в якій хлопець висвітлював у соціальній мережі відео зі своїм однокласником, що було трактовано як сексуальне та психологічне насильство. Матір хлопця притягнули до відповідальності.

В іншій справі батьків дівчини притягнули до відповідальності за те, що вона показувала однокласникам фото іншої дівчини «у спідній білизні».

На Національну дитячу гарячу лінію теж звертаються з ситуаціями шантажу через поширенням фото. Сюди ж відносять зйомки одних дітей іншими та монтування фото або відео.

У 8 протоколах було зафіксовано поширення відео з бійками або знущаннями. Ось приклад однієї зі справ. Двоє малолітніх хлопців били неповнолітнього. Знімали це на відео та виклали в Instagram. Суд закрив провадження за відсутністю складу правопорушення.

Саме поширення зйомок знущань змусили вчителів звертатись до поліцейських за допомогою в проведенні попереджувальних заходів.

Окремо виділили справи, де йдеться про поширення інформації, фото або відео зі створених фейкових сторінок та зламування акаунтів. Хоча більшість таких справ закрито, адже суд вважав це малозначущим та одноразовим випадком, а не системою.

Поширення чуток. Як приклад — одна зі справ. Хлопець разом зі своїм однокласником створив групу «Модний приговор в мережі Instagram та Telegram», у яких публікував фотографії, інформацію про особисте життя та персональні дані інших осіб.

Фото його знайомої він переслав однокласнику для публікації в мережі. На одній з фотокарток вона була без одягу. Після обговорення діяльності групи з її учасниками він запропонував вибачитися в групі за її діяльність перед учасниками та видалити всі пости. Суд закрив справу, зобов’язавши хлопця вибачитись.

Такі методи "вихователя" недопустимі: мати з Полтавщини виклала відео про садок