Українське валютне чудо

Багато хто з нас, роками спостерігаючи за курсом гривні в обмінних пунктах або інтернеті, за весь час існування національної валюти звик до простої і зрозумілої всім її динаміки – вниз – або, в кращому випадку, – на місці.

Тому тенденція зростання курсу гривні до долара США, яка спостерігалася на ринку готівкової валюти майже із самого початку 2017 року аж до вересня, викликала певний приємний подив. Наша національна валюта зміцнювалась до кінця серпня, і на міжбанківському ринку її курс досяг рівня 25,5 грн./дол. Хоча, зазирнувши у недалеке минуле, можна побачити, що у бюджеті на 2017 рік був закладений курс 27,2 грн./дол.

Зазирнувши у те саме минуле, а саме, у перше півріччя 2017 року, можна згадати значну кількість апокаліптичних прогнозів щодо економічного стану країни і курсу гривні на найближче майбутнє. Підстав для таких прогнозів було більш, ніж треба.

Як відомо, загальний держборг України сягнув рівня 75 млрд. дол. Крім того, за даними НБУ тільки до кінця 2017 року нашій країні необхідно виплатити за валютними зовнішніми та внутрішніми боргами 2 млрд дол., а у 2018-2020 роках загальна сума виплат становитиме 21 млрд дол.

До того ж, не треба забувати про існування ймовірності того, що на валютний ринок може повернутись такий серйозний покупець як НАК «Нафтогаз України», який з причини невиконання програми власного реформування може залишитись без кредитного фінансування з боку Європейського банку реконструкції і розвитку. Саме доступ до кредитів ЄБРР став причиною відсутності «Нафтогазу» на валютному ринку в попередній опалювальний сезон, що дозволило Нацбанку стабілізувати курс гривні.

Повертаючись до проблеми виплати боргів, зауважимо, що в останніх своїх виступах представники НБУ досить спокійно коментують цю непросту ситуацію. Вони вказують на те, що, по-перше, залишок фінансування по програмі МВФ становить близько 10 млрд. дол., а, по-друге, міжнародні резерви України тільки до кінця 2018 року повинні зрости до 27,1 млрд. дол. Таким чином, на думку НБУ, вказані суми погашення боргів не виглядають катастрофічними. 

Спробуємо знайти об’єктивні причини такого завидного спокою НБУ і поведінки курсу гривні зокрема. В мережі інтенсивно поширюється думка, що основною об’єктивною причиною  покращення курсових очікувань стало зростання цін на основні складові українського експорту – металургійну продукцію та зернові. Зокрема, засуха у США та Канаді привели до суттєвого зростання світових цін на пшеницю. І, хоча, у 2017 році Україні не вдасться повторити минулорічний рекорд, коли було зібрано 65,95 млн тонн зернових і зернобобових, урожай цього року з урахуванням зростання експортних цін повинен принести більше валютної виручки, ніж у 2016 році. Також можна відзначити поліпшення цінової кон’юнктури на світовому ринку металопродукції, що повинно забезпечити зростання валютних доходів українських металургійних підприємств, не дивлячись на блокаду ОРДЛО.

Та, як відомо, кон’юнктура сировинних ринків, до яких відносяться ринки агро- та металургійної продукції, дуже мінлива. Тобто, ці фактори можуть впливати на курс гривні лише у короткостроковій перспективі. Тому будувати прогнози курсу гривні на 2-3 роки на підставі сьогоднішніх цін на основні українські експортні товари не ризикне жоден серйозний аналітик. Отже, причину треба шукати в іншому.

Однією з приємних несподіванок останнього тижня стало підвищення рейтинговим агентством Moody’s рейтингів уряду України в українській і іноземній валюті з рівня Caa3 до рівня Caa2. Також агентство змінило прогноз рейтингу зі «стабільного» на «позитивний». Як зазначено у прес-релізі Moody’s, головними чинниками підвищення рейтингу стали загальний вплив структурних реформ в Україні, а також поліпшення позиції країни на зовнішніх ринках. У повідомленні агентства зазначається, що дія цих факторів дозволить полегшити доступ України до світових ринків капіталу і допоможе вирішити проблему значних виплат за зовнішнім боргом, які настануть з 2019 року.

Зауважимо, що два інші провідні рейтингові агентства світу – Fitch і Standard&Poor’s– не змінили своїх рейтингових оцінок України.

До значної кількості економістів та фінансистів, які  прокоментували вказане підвищення рейтингу, долучились президент України Петро Порошенко та прем’єр-міністр Володимир Гройсман. Головними факторами підвищення рейтингу вони назвали проведення реформ у системі публічних закупівель, газовому секторі, оподаткуванні та банківській системі.

Необхідно зазначити, що, згідно з методологією Moody’sщодо класифікації цінних паперів, категорія С — це категорія спекулятивних цінних паперів, купівля яких є дуже ризикованою. Переміщення країни з рівня Caa3 до рівня Caa2 насамперед підтверджує той факт, що за останні два з половиною роки інвестиційний клімат України майже не змінився в бік покращення. Навіть, якщо рейтинг підвищиться до рівня Саа1, це навряд чи свідчитиме про наявність серйозних реформ в країні. Тому поведінка президента та прем’єра, це не більше ніж спроба підвищити свій рейтинг за рахунок сумнівних досягнень, які подаються як значні результати діяльності діючої влади. 

Майже одночасно з новиною про підвищення рейтингу сталися ще декілька цікавих подій.

По-перше, на ринку єврооблігацій почалося зростання цін на українські облігації, виплата за якими повинна відбутись з 2021 по 2040 роки, і доходність за якими «прив’язана» до темпів зростання ВВП України. Якщо раніше вони котирувалися на рівні 40 центів за долар, то тепер зросли до 50 центів. А за оцінками деяких учасників ринку їх ціна повинна становити 80-90 центів за долар.

За оцінками Олега Устенко – виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера, – інвестори впевнені, що Україна не стане пропонувати відстрочку виплат за своєю зовнішньою заборгованістю. Тобто, наша економіка буде зростати, а країна буде сплачувати свої борги.

Цікавою є й наступна думка експерта. Він не виключає, що ті, хто прогнозує зростання курсу українських урядових облігацій, може володіти інформацією про наявність суто політичного рішення у головних кредиторів України щодо продовження фінансування (вочевидь, за будь-яких умов. – Прим. авт.).

По-друге, надійшла інформація про гарантії від CitigroupGlobalMarketsHoldingsInc., які він пообіцяв надати під випуск українських урядових облігацій на суму 460 млн. грн. Відзначимо, що Citigroup Inc. являється одним з найбільших міжнародних фінансових конгломератів, а Citibank є одним з чотирьох найбільших банків США. У повідомленні, нажаль, не пояснюється, чим керувалась така серйозна фінансова установа, приймаючи подібне рішення.

По-третє, з джерел агенції «Інтерфакс-Україна» стало відомо, що аналітики іншого, схожого з Citigroup за масштабами діяльності фінансового конгломерату, – Goldman Sachs – прогнозують поступове зміцнення гривні до кінця 2018 року. За їх оцінками, курс гривні у перспективі трьох місяців зміцниться до рівня 25,3 грн./дол., шести місяців - до 25 грн./дол., а до кінця 2018 року - до 24,8 грн./дол. Знову ж таки, нажаль, не вказується джерело, з якого журналісти «Інтерфакс-Україна» отримали цю інформацію, тому перевірити її неможливо.

Як би там не було, але очевидним є формування в українському інформаційному просторі позитивно-оптимістичного фону, яким, як також очевидно, хочуть скористатись і президент, і прем’єр.

Чомусь згадуються події вересня-жовтня 2014 року, коли курс гривні, як і повелося кожної осені, почав стрімко знижуватись і вже досяг відмітки 14,5 грн./дол. та несподівано зупинився і, навіть, зміцнився до рівня 12,8-13 грн./дол. І це не дивлячись на загострення політико-економічної кризи, події в Криму та активне розгортання бойових дій на Сході України.

Пояснення того валютного дива було простим – курс тримав НБУ. Адже попереду були позачергові парламентські та президентські вибори, а стабільність – навіть така нестійка – на той момент асоціювалась лише з одним кандидатом – Петром Порошенко.  Інформаційний простір України настирливо наповнювався повідомленнями, які формували у виборців таку асоціацію.

Важко сказати, як би склалася подальша ситуація в Україні, і, чи існувала б Україна, як держава, взагалі, якщо президентом стала б інша людина. Але зрозуміло, принаймні одне – нами маніпулювали. Суспільна думка формувалась під одного кандидата. Хороший він, чи поганий, це вже інше питання. Важливо те, що обирали його не ми. Його обрав хтось інший. Нашими руками і, що найсумніше, нашими головами.

Після виборів курс гривні стрімко покотився вниз, досягши у лютому 2015 року рівня 33-35 грн./дол. Та то вже була, як то кажуть, зовсім інша історія.

Мабуть, проводити абсолютні паралелі між ситуацією, що склалася восени 2014 року, та сьогоднішньою, некоректно. Вони принципово різні. Та все ж є у них і спільні риси.

Поперед усе пригадаємо, що наступні парламентські та президентські вибори припадають на 2019 рік. Той самий рік, на який приходиться пік виплат за зовнішніми боргами. В таких умовах буде складно втримати ситуацію на валютному ринку під контролем, чого перед виборами жодна влада собі дозволити не може. Не кажучи вже про можливу реструктуризацію боргу чи, ще гірше, об’яву дефолту.

Зате цієї осені час для перевиборів чи не найкращий. Економіка більш-менш працює, ВВП потроху зростає, а курс гривні збільшувався впродовж січня-серпня без втручання НБУ. А якщо ще й накачати український інформаційний простір потрібними новинами, повідомленнями, аналітичними оглядами та думками маловідомих експертів, то можна досить сміливо оголошувати дострокові вибори. А привід довго шукати не треба. Комунальні тарифи і, зокрема, тарифи на тепло, які Кабінет Міністрів приготував нам на новий опалювальний сезон, можуть розхитати соціально-політичну ситуацію і спровокувати парламентську кризу. Та валютний курс, як і перед попередніми виборами, буде контрольованим.

Мабуть єдиним ризик-фактором, від якого залежить стан української економіки, і який здатен обрушити курс гривні, в цій ситуації залишається військове протистояння на Сході України. Ступінь імовірності його загострення з боку Москви буде цілком залежати від того, яка політична сила виявиться найближчою до перемоги на виборах. Цей козир залишається на руках Кремля. Тому без домовленості з ним починати гру у дострокові  вибори не має сенсу.

Можливо, цей прогноз виглядає надто схожим на пророцтва теорії «всесвітнього заколоту», але на диво добре складаються всі пазли. Бентежить і пригнічує те, що нам, простим виборцям, у цій грі відведена роль «електорального м’яса». Ми, як і завжди, будемо обирати обраних. І наслідки нашого вибору будуть як завжди.

За матеріалами сайтів:

economics.unian.ua

ubr.ua

finbalance.com.ua

radiosvoboda.org

un.ua

interfax.com.ua