Історія єдиновірського храму Покрови Пресвятої Богородиці в Кременчуці

Старший науковий співробітник експозиційного відділу Кременчуцького краєзнавчого музею Вікторія Шарай під час своєї доповіді на науковій конференції «Старожитності й давня історія Кременчука» розповіла про залишки єдиновірського храму Покрови Пресвятої Богородиці в Кременчуці.

Відкриття підземного ходу та знайдення кам’яного фундаменту на території ЦНАПу

26 лютого 2013 року міська рада Кременчука вирішила закрити загальноосвітню школу №14. Після цього на території школи розпочалися будівні роботи і перевлаштування її під Центр надання адміністративних послуг.

19 серпня 2016 року під час цих робіт відкрили підземний хід і знайшли кам’яний фундамент. На місце події викликали співробітників Краєзнавчого музею, інших істориків, священнослужителів і представників виконкому.

Коли науковці та всі присутні спустилися у цей підземний хід, вони відкрили підвал, орієнтований з півдня на північ, розміром чотири на шість метрів, з кам’яного буту та з цегляними арочними перекриттями, а також глухою стіною. Це була досить давня будівля.

Досить рідкісний настінний розпис

Під час будівних робіт всередині підвалу осипалась одна стіна, що відкрила дивовижний настінний розпис. Розпис був досить давнім, виконаним у червоно-синіх кольорах, але зображення зразу прочитати було неможливо, тому зробили декілька припущень.

По-перше, це зображення виконали у другій половині XIX століття олійними фарбами, воно не є фрескою, а лише настінним розписом.

Як вирішили науковці спочатку, це зображення архістратиг Михаїла, після цього теоретично припустили, що це зображення ангела-хранителя. Передостаннім судженням було те, що це зображення Пресвятої Богородиці, бо на розписі у фігури руки були розведені по боках.

Останнім і підтвердженим фактом є те, що це зображення Воскресіння Господнього – благословляючий Ісус з двома благословляючими руками, а по боках два ангели. Це зображення досить рідкісне явище.

Окрім того, дослідники з’ясували, що цей підземний хід є каплицею під дзвіниці, котра символічно представляла собою гроб Господень у Єрусалимі. Як стела гробу Господнього розташована на півночі, так і зображення Воскресіння Христова теж знаходилося на північній стіні підземного ходу.

Отож, на місці, де в 1938 році збудували загальноосвітню школу №14, розташовувалася старообрядницька Покровська каплиця. Фундамент цієї каплиці і знайшли.

Оскільки ця знахідка являла собою історичний інтерес для міста та православної громади, то виконком вирішив законсервувати зображення (зберегти джерело від пошкодження та знищення) та від реставрувати підземний хід.

У 2018 році повністю відреставрували підземний хід і законсервували настінне зображення. До того ж, 12 липня цього року, коли відзначався День Петра та Павла апостолів, тут з’явилася дивовижна акустика – не гірша чим у будь-якому величному храмі. До цього акустики у цьому місці не було.

Завдяки єпархіальному іконописцю Михайлу Шпаку не лише реставрували настінне зображення, а й в бокових нішах, які знаходилися поряд із цим розписом, написали нові ікони – праворуч ікону майже автентичну знайденій Воскресіння Господнє, а ліворуч зображення Розп’яття Ісуса Христа.

Кременчуцька старообрядницька каплиця на Безіменному озері

У другій половині XVIII століття на леваді біля заболоченої ділянки озера Безіменного старовіри звели каплицю. Про цю каплицю згадується академіком Зуєвим, який подорожував у Кременчуці 20 вересня 1781 року. Як писав академік, «церквей две деревянные, обе в крепостии одна раскольническая часовня». За іншим джерелом, каплицю повинні були зруйнувати. Саме каплицю на леваді намагалися зруйнувати, проте її залишили. Адже під час подорожування Катерини II її супровідникМьоллер згадує, крім православних церков і лютеранської громади, і каплицю розкольників саме на Безіменному озері.

Щодо скити та дерев’яного паркану, котрим на початку XIX століття обнесли весь майдан, який відводився Бірюковим для проведення богослужінь, то він залишився до 1960-х років. Про цей паркан згадують старожили Кременчука та його частина зберігається у Кременчуцькій єпархії.

У першій половині XIX століття добудували до цієї каплиці вівтар та дерев’яну дзвіницю на кам’яному фундаменті. Тут почало проводитися незаконне богослужіння.

У 2016 році під час огляду території підземного ходу на стелі недалеко від ніш знайшли металевий гак, на який підвішували невеличкий панікадил. Як з’ясували науковці, у цьому підземному ході старовіри проводили молебні.

Закриття Покровської каплиці в Кременчуці

Щодо закриття Покровської каплиці, то в 1827 році за розпорядженням міністра внутрішніх справ вівтар запечатали, а богослужіння заборонили.

У 1840 році, крім заборони богослужіння, намагалися заборонити і дзвін для старообрядців. Активно це вимагав протоієрей Алексій Петров благочинний начальник духовного правління в Кременчуці. Проте це прохання відхилили, а через намір старообрядців перейти до єдиновірців заборону дзвонити взагалі відстрочили на невизначений строк.

Будування Кременчуцького міського архіву та знайдення ще двох підземних ходів

Навесні 2018 року біля ЦНАПу вирішили збудувати міський архів – вирили великий котлован і під час будівних робіт знайшли два підземних ходи з арочними перекриттями, котрі також із давнього періоду. Знову викликали краєзнавців, священнослужителів, які за допомогою архівних документів, карт, спогадів і фотографій з’ясували, що це фундамент Покровського храму. Цей храм збудували не після 1945 року, а значно раніше – приблизно наприкінці XVIII століття.

Щодо арочних перекриттів, то там в обох підземних ходах знайшлирештки людських кісток та залишки одягу. В одному підземному ході, який був направлений на схід, знайшли декілька кісток не в повній мірі складених. Унаслідок того, що цей хід був направлений на схід, з’ясували, що це була вівтарна частина, а під вівтарем були захоронення або священнослужителів цієї церкви, або старост церкви. У іншому підземному ході також знайшли рештки кісток із залишками яскравої кольорової тканини. Це не могло бути облачення, адже священиків майже завжди ховали в білому. А ось жінки-старообрядці одягалися в досить яскраві кольорові спідниці з яскравими хустками. Як з’ясувалося, це було поховання саме жінки.

Указом сенату від 17 листопада 1771 року через епідемію чуми заборонили поховання біля церков, як це робилося раніше. Вимагалося виділити місце під кладовище за межами міських і сільських територій.

Старообрядницьке кладовище знаходилося на досить великій відстані від самої каплиці – ближче до сучасної залізниці. Наразі частина цієї території знаходиться під Хлібним заводом.

Окрім того, поблизу церкви у 60-ті роки знайшли шість кам’яних надгробків, які ще довго знаходилися на закинутій території поблизу школи, а потім їх знесли.

Коли ж насправді з’явилися Кременчуцька старообрядницька каплиця та Покровська церква?

Каплицю під дзвіницею збудували з клеймованої цегли, а фундамент Покровського храму (східніше від каплиці) – з не клеймованої цегли. Це підтверджує, що Покровський храм, який знайшли східніше з’явився раніше, бо клеймувати цеглу почали наприкінці XVIII – початку XIX століття.

До того ж підтвердженням того, що ця каплиця та Покровська церква існували і до 1845 року є факт, що у квітні 1838 року Покровський храм дуже постраждав від сильної бурі – знесло хрест і куполи. Старообрядці звернулися до Святійшого Синоду та єпископа Полтавського та Переяславського Гедеона задля відбудування свого храму. Старообрядці отримали на це згоду, проте з домовленістю, що перейдуть до єдиновір’я, котре почало розвиватися як легалізація старообрядців.

У 1840 році Покровський храм відбудували та поставили нові хрест і куполи. З цього почався процес переходу до єдиновір’я. 3 жовтня 1845 року Кременчуцьку старообрядницьку каплицю заново освятили за допомогою води та перейменували в єдиновірську церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У 2016 році під час повені в Кременчуці знайшли цю дзвіницю з каплицею.

Облаштування музейної кімнати на території біля ЦНАПу

Наразі на території біля ЦНАПу за допомогою фотографій і експонатів кінця XIX – початку XX століття облаштовується музейна кімната, в якій будуть представлені матеріали історій майже всіх церков Кременчука.

За спогадами старожилів і фотографією Покровської церкви з дзвіницею стало відомо, що навпроти з північного боку школи знаходився дім священнослужителя. Наразі від цього приміщення нічого не залишилося, адже він знаходиться під асфальтом. З південного боку ближче до вулиці Першотравневої колись розташовувався єдиновірський храм Різдва Пресвятої Богородиці, котрий був зимовим кам’яним, а ще приписним до Покрови Пресвятої Богородиці храмом.