Заборона матюкатися пасує Північній Кореї, а влучний матюк зміцнює здоров’я, - стверджує Супрун

Уляна Супрун вважає, що закон «Про дематюкацію» - це вигадка усіма забутих депутатів, які бажають привернути до себе увагу.

Вона каже, що такий закон, який пасує радше Північній Кореї, аніж сучасній європейській державі вигадали, щоб привернути увагу до власної персони.

На томість Супрун захищає право українців матюкнутися і з цього приводу пояснює доказову науку, яка вбачає у матюках користь для здоров’я.

Натомість політикам радить викорінювати слід пасивну та активну агресію, дискримінацію, штампи, але не обсценну лексику як таку. А найкраща турбота про українську мову — це спілкуватися та творити нею, незалежно від сфери роботи, розробляти професійну лексику, перекладати ресурси та літературу, читати українських авторів, а не законодавчо регулювати те, що ми кажемо.

▪ Влучно і точно застосована лайка, що описує наше ставлення до ситуації, і не спрямована образити співрозмовника, корисна для здоров’я, - стверджує Супрун на своїй сторінці у ФБ.

Дослідження показують, що саме така лайка і застосовується в побуті найчастіше. Вона призводить до нейтральних чи позитивних наслідків.

▪ Якщо ми реагуємо нецензурною лексикою на складну неприємну ситуацію, а не на людину, то відчуваємо полегшення. У цьому разі наше обурення новинами, біль при тренуванні, травмі, тривожність, подив чи переляк знаходять миттєве і досить точне вираження, на що мозок реагує виділенням ендорфінів.

Ці нейромедіатори беруть участь в знеболенні чи задоволенні. Слова на “б” чи “с” не замінять якісної анестезії, але дослідження показали ефективність лайки в зменшенні болю, посилення серцебиття і підвищення больового порогу. Якщо нам важко і ми одним словом це висловили, мозок це сприймає як запуск програми захисту і нападу — “тримайся!”

Супрун стверджує, що лаятися треба лише при потребі. Якщо ж висловлюватися нецензурно постійно, тоді мозок звикне і перестане реагувати правильно.

Дослідження показали, що серед іншого, вони мали вільне висловлення своїх емоцій.

А ось тривале пригнічення емоцій, замість їх проявлення (так зване репресивне опанування емоцій) пов’язане з вищою захворюваністю на рак і гіпертензію.

Мінстр охорони здоров’я зазначає, що важче тим, хто наприклад на роботі, змушений завжди посміхатися, це виснажує психіку.

Звісно є такі люди, які завжди розмовляють матюками – вони просто не культурні.

А ось існують 10-20% людей із синдромом Туретта можуть вдаватися до потоку лайливих слів, коли налякані чи збуджені.

▪ А ось стан афазії це коли людина не вміє розмовляти через серйозні порушення у мозку, але матюкаються чудово. Науковці пояснюють це тим, що лайка не сприймається нашим мозком буквально. Ми не уявляємо саме те, що чуємо і кажемо, та апелюємо саме до прикрої обурливої ситуації, а не статевих органів, приміром.

Лайки обробляються іншими ділянками мозку, ніж мова— глибокими і більш древніми ділянками, зокрема, амигдалою та базальними гангліями.

Амигдала відповідає і за бажання лаятися, коли щось впало на ногу, і за переляк та відчуття загрози, коли матюкаються нам в обличчя з метою образити.

У тварин також саме амигдала залучена в крики в разі загрози чи травми (котові наступили на хвоста і він зойкнув). Але в людей стара ділянка мозку пов’язалася із новою мовною надбудовою — обсценною лексикою, яку свідомість зазвичай фільтрує як табуйоване явище.

Вважається, що люди оптимізували тваринну реакцію зойку на біль та страх, та притаманну приматам агресію (жбурляння) на прийнятну в соціумі лайку. Так можна і висловити свої почуття спеціальними словами, і нікого не травмувати.

Інколи мати вказують на близькість людей і хороший емоційний контакт між ними.

Коли колеги починають між собою матюкатися, значить, вони стали командою — такі дослідження.

Але ненормативна лексика в офіційних промовах сприймається як некомпетентність, так що будьте уважні.