Тюрми для дітей: документальний фільм про інтернати, який варто переглянути

Микола Кулеба вже знає як його зустрічатимуть, якщо про візит до інтернату стало відомо керівництву - самодіяльністю.

"З радянських часів ще балалайка, гармошка, дітки стоять. Тебе запрошують в зал, де пісні співають. Пояснюєш, що це не потрібно робити, не треба змушувати. "Їм приємно, вони задоволені", - про таку відкатану програму каже Юрій Маринчак, директор Херсонського благодійного фонду..

Серед таємниць інтренатів, які так захищають керівники дитячих будинків - тотальна корупція. Адже вбивства в інтернатах не розслідуються. Навіть кухарки покривають винних.

"Як крали так і крадують в усіх школах. Як усе розказати - це страшна бомба", - каже колишня няня Снятинського інтернату.

Там сталося жахливе вбивство підлітка - у Юрія обгоріло 90% тіла. Журналістів таки пустили до цього закладу через декілька годин умовлянь.

Робітники ЗМІ потрапили на обід, де мешканям інтернату давали суп з картоплею, квасолю з солоними огірками.

Більшість "дітей" - це дорослі чоловіки. Як сказали журналістам, людей з особливостями там утримують до 38 років.

Продукти та постачальників обирає керівник інтернату. Більшість таких постачальників беруть на оптових базах продукти за копійки, строк придатності яких вже минув.

По тендерам усе йде за "нормальними" цінами, різниця відомо куди йде. Директори ще можуть розпоряджатися пенсіями мешканців інтернату.

Чимало батьків здають дитину в інтернат, бо в них то ремонт, то якісь проблеми.

Інтернати фінансуються в залежності від кількості дітей. В Україні 700 інтернатів й на це витрачається 12 млрд гривень з бюджету щороку.  В середньому це 17 млн на кожен інтернат. 85 % з цієї суми - це оплата заробітних плат персоналу та утримання приміщень. Виходить на кожну дитину в день витрачається 27 гривень.

"Якщо держава оплачуватиме няню та поїздки на процедури, то це дешевше ніж утримувати дитину в дитбудинку", - каже Юрій Маринчак, директор Херсонського благодійного фонду.

Та й сімям з особливими дітьми важко - постійно якісь комісії, огляди, довідки. Все це теж вимагає коштів, часу, сил. Наприклад, на Київ є 1 дитсадок для хворих діток.

Є й насилля в сімях, навіть рідні батьки домагаються дітей.

У одній із сімей Запоріжжя 5 дітей, з них четверо дівчаток. Найменша захворіла й мама поїхала з дитиною до США на лікування. 

Тоді як батько почав розбещувати неповнолітню дочку. У поліції на виклик про розбещення не приїхали.

Начебто немає складу злочину й кваритира -то приватна власність. Тобто відмовки знайшлися. Тоді як потерпіла грозиться сестрі та однокласникам накласти на себе руки.

Її рідна сестра каже, що батько гвалтував доньку. У соціальні службі кажуть, що нічого не знають.

Якщо й зясовують обставини, то дітей забирають в прийомний пункт. Що не набагато краще ніж батько-педофіл.

"В Інтернатних закладах є сексуальне насильство. Ризик такого насильства в багато разів більший ніж будь-де. Притягнути до відповідальності винних у катуваннях сиріт дуже важко. Це ж покази дитини "Дитина видумує", - розповідає Юрій Маринчак.

У підвалах деяких інтернатів навіть є "карцери", куди кидають дітей.