Питання «220 чи 380» у плазмовому різанні рідко зводиться до зручності розетки. Вибір напруги живлення прямо впливає на те, яку товщину можна різати в режимі якісного різу, як довго апарат працюватиме без пауз на охолодження, і наскільки стабільно триматиме дугу при просіданнях мережі. Якщо планується купити плазморіз для гаража, майстерні або невеликого виробництва, варто відштовхуватися від типових задач і реального циклу роботи, а не від максимальних цифр у паспорті.
Коли плазморіза 220 В зазвичай достатньо
Плазморіз під 220 В — найпрактичніший варіант для приватної майстерні та виїзних робіт, якщо основні задачі такі:
- ремонт і демонтаж з різом по іржі, фарбі, старих конструкціях;
- профіль, лист і дрібні заготовки у тонких та середніх товщинах;
- епізодичне використання з короткими різами й паузами на розмітку/перестановку.
У цих сценаріях важливі компактність, можливість підключення до побутової мережі та проста логістика без трифазного введення. Але потрібно розуміти нюанс: побутова мережа часто має просідання напруги, і це може проявлятися нестабільним підпалом, збільшенням окалини або недорізом на більш «важких» товщинах.
Щоб 220 В працювало прогнозовано, звертайте увагу на:
- заявлений робочий діапазон напруги та реальну стійкість до просідань;
- достатній переріз подовжувача (якщо використовується);
- стабільний компресор і підготовку повітря (волога й масло «з’їдають» витратники і погіршують різ).
Де 220 В починає бути «на межі»
Навіть хороший однофазний апарат може відчувати обмеження, якщо:
- потрібен тривалий різ без пауз (довгі прямі лінії, великі листи, багато повторів);
- робочі товщини наближаються до верхніх можливостей моделі в режимі якісного різу;
- мережа слабка, з постійними просіданнями, або робота ведеться від генератора без достатнього запасу потужності;
- потрібна висока швидкість різу на товстішому металі без «підпалювання» кромки.
Типові симптоми «бракує 220 В» у конкретних умовах: апарат змушує знижувати швидкість, різ стає ширшим і грубішим, окалини більше, витратники зношуються швидше, а захист від перегріву спрацьовує частіше, ніж хотілося б.
Коли доцільно переходити на 380 В
Плазморіз 380 В варто розглядати, якщо задача ближча до майстерні з регулярним навантаженням або виробництва:
- серійні різи з високим темпом роботи;
- товсті метали, які потрібно різати саме якісно, а не «розділювально»;
- високий ПВ на робочому струмі (мінімум пауз на охолодження);
- стабільна робота під навантаженням без «просідань» дуги і втрати швидкості.
Трифазне живлення зазвичай дає більше запасу по потужності та витривалості. Це помітно в реальній експлуатації: апарат стабільніше тримає режим, менше гріється на довгих різах і краще переносить інтенсивні цикли «старт-різ-старт».
Важлива поправка: напруга — не єдиний фактор якості різу
Навіть найпотужніший апарат не дасть чистого різу без нормальної пневмолінії та правильних витратників. Для будь-якого класу живлення критичні:
- сухе, чисте повітря та достатня продуктивність компресора;
- правильний підбір сопла й електрода під режим;
- коректна швидкість ведення і контроль відстані до металу;
- відсутність підсмоктування повітря в з’єднаннях.
Іноді причина «не ріже як треба» — не в 220 В, а у волозі в магістралі або зношеному соплі.
Як швидко прийняти рішення перед покупкою
Щоб купити плазморіз без помилки, звірте три параметри:
- Типова товщина (не максимум «раз на рік», а щоденна).
- Цикл роботи (короткі різи з паузами чи довгі проходи й серія).
- Стан мережі (стабільні 220 В чи постійні просідання).
Якщо різи короткі, товщини помірні, а потрібна мобільність — 220 В буде раціональним вибором. Якщо ж потрібні довгі проходи, високий темп і якісний різ на товстому металі без пауз і компромісів — 380 В дає відчутний запас по витривалості та стабільності. Такий підхід дозволяє вибрати не «за цифрами», а під реальну роботу, де плазморіз має різати швидко, рівно і повторювано.