• Головна
  • 9 куль і один осколок: кременчужани попрощалися із померлим в АТО Миколою Вашурою
15:44, 3 листопада 2016 р.

9 куль і один осколок: кременчужани попрощалися із померлим в АТО Миколою Вашурою

Сьогодні, 3 листопада, Кременчук провів в останню дорогу ще одного свого Героя - Миколу Вашуру, у якого не витримало серце. Він тричі був поранений, отримав сім куль в груди, три в спину та осколок у шию і, все одно, повертався в зону АТО, казав "там діти - їх сєпари розірвуть, я маю бути там, маю їх навчити захищатися і бути солдатами". Він зовсім трохи не дочекався повернення додому...

Прощання відбувалося в Міському палаці культури, провести бійця в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, волонтери, колеги, сусіди, знайомі і місцева влада.

- Вони воювали в 93-й бригаді, під Донецьком. Спочатку Піски, Водяне, Опитне, в цьому районі були весь час. Вони там і Донецький аеропорт пройшли, - розповідає кременчуцький волонтер та друг загиблого Анна Павленко. - Я не знаю подробиць як він помер, він чи заснув, чи як це сталося. Зупинилося серце. Просто розумієте, Аеропорт і ці умови, вони не проходять безслідно. Люди виснажені були, в них постійно адреналін, якщо вони реагують по-справжньому. Є різні організми у людей, хтось нормально переживає, а Колю адреналін просто знищив. Але це була людина, яка не рахувалася із собою, він робив усе для інших. Він ніколи не скаржився, він ніколи не казав, що щось погано, він дзвонив, щоб поговорити, про те, про се, він вже там дружині Ані казав - я погано себе почуваю, в мене все вже болить, але я ще трішки пацанів "підтягну" і скоро я вже буду повертатися.

Як розповіла Анна Павленко, до лав ЗСУ він був мобілізований, а потім, у 2015 році підписав контракт і повернувся в зону АТО.

- Він прийшов в зону АТО, а потім він пішов передавав свій досвід, молодим бійцям. Він вчив їх воювати, не знаю, як саме він це робив, він просто старався підтягнути той "молодняк", тому що недосвідчений солдат - це одразу "гарматне м'ясо", ще одразу "двохсотий", він не хотів, щоб йшли "двохсоті", хотів, щоб хлопці залишилися живі, і щоб воювали і захистили нашу державу, щоб вона була. Це був не просто солдат, це був воїн, тому, що коли він вже був демобілізований в серпні 2015 року, він прийшов, трішки побув вдома, в нього тут дружина, маленький син, якому 10 років. Трішки затримався, потім поїхав з нашими хлопцями як волонтер в 93 бригаду до хлопців. Вони тоді знаходилися в Опитному, Водяному, він приїхав і особисто сказав мені - я буду вертатися назад, я кажу - "Коля, не можна". Він за час служби вже одержав 7 куль в бронежилет (в груди). Тоді він його врятував, були зламані ребра, але він залишився живий. Ми змінили йому пластини - хороші швейцарські платини встановили, якісні, він пішов знову, підлікувавшись у госпіталі. Минув ще деякий час, він знову був поранений трьома кулями в спину. Знову врятував бронежилет. І коли він сказав, що буде їхати знову, я кажу, "Коля не їдь, може не бути третього разу, не спокушай долю". А він мені відповідає - "я не можу - я приїхав, подивився, а там діти - їх сєпари розірвуть, я маю їх навчити, я маю бути там". Періодично дзвонив, коли йому хотілося поговорити. Напевно розповідав те, що не міг сказати дружині, матері, він просто дзвонив, старався не скаржитися, я розуміла, що йому треба просто говорити. Я досі не можу повірити, що так сталося, просто в нього було слабке серце, він дружині казав останнім часом, "я так погано себе почуваю, в мене все болить, я ще трішки, підожди мала, я скоро прийду, мені треба ще, я ще от трохи "натаскаю" хлопців і я вже прийду", … він прийшов. Це та сама ситуація, яка сталася з Олегом Фенем. Цей помер тут, той помер там, надзвичайне виснаження, дуже велика кількість адреналіну нищить їх. Ті, які є справжніми героями і переживають все це, на жаль, вони знищують себе. Це був справжній воїн, ми повинні його пам'ятати. Ми маємо знати, що це особлива людина, особливий воїн, особливий солдат, який думав не за себе, а за тих дітей, які прийшли зовсім юні, яким треба помогти і зробити з них досвідчених солдатів. Вічна йому пам'ять і земля йому пухом. Ми маємо все зробити, щоб ця війна закінчилася, - сказала Анна Павленко.

Після прощання бійця супроводили автоколоною до Свято-Миколаївського собору, в якому відбулася панахида за померлим. Поховали Миколу Вашуру на Свіштовському кладовищі у секторі Героїв АТО.

dsc_0554_147817021257

dsc_0559_147817021636

dsc_0571_147817022392

dsc_0574_147817022449

dsc_0580_147817022628

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#АТО #кіборг #загинув #прощання #МиколаВашура #похорон
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Оголошення
live comments feed...