• Головна
  • За що директори кременчуцьких шкіл ненавидять батьків: за виділені владою гроші на туалети?
11:13, 22 січня 2020 р.
Надійне джерело

За що директори кременчуцьких шкіл ненавидять батьків: за виділені владою гроші на туалети?

За що директори кременчуцьких шкіл ненавидять батьків: за виділені владою гроші на туалети?

Чи чує влада кременчужан при вирішенні питань зі школами? Яку роль відіграють директори шкіл у покращеннях закладів освіти і чому одні успішні, інші – ні?

Чи винні батьки, коли піднімають резонансні проблеми і чому директори їх так ненавидять за це? Чому кременчужанам доводиться проходити ад непривітного спілкування з директорами шкіл? 

Чому шлях до гідних умов навчання дитини ледь не кривавий?

Ці питання не дають спокою автору цієї статті. А у Кременчуці зашквар з освітніми скандалами - батьки не почуті директорами, йдуть до ЗМІ, або місцевих депутатів. Після висвітлення резонансу, директори влаштовують тиск на всіх, кому не до вподоби їх бездіяльність, халатність, неуважність... 

З огляду на те, що автор тексту була свідком конфлікту про який далі по тексту, то можете сприймати цю статтю як блог.

Директори шкіл не допомагають місцевій владі дбати про стан навчальних закладів, але навпаки, часом перешкоджають, - такий висновок напрошується у автора даної статті уже давно. А нещодавно навіть отримав підтвердження. На прикладі долі шкільних туалетів, стало очевидним, як директори шкіл можуть гальмувати  процес покращення.

(Варто пояснити: у місті декілька шкіл - взірець для інших. Тож є у місті такі, внесок яких варто поважати. Інші ж діють за принципом, про який далі)

Як туалети у школі №1 розкрили суть питання.

Наразі гроші виділили... Про школи-щасливчики, нижче по тексту. Здається, що все просто: попросили у влади і отримали. Але ж ні!  Бо директори шкіл створюють квести на шляху до перемоги. З простих питань роблять складні.

По порядку...

Проблема з туалетами у громадських місцях у міста є давно. Вона потребує виділення коштів. Тож, якщо десь у парках проблему намагаються вирішити не лише за рахунок місцевого бюджету, але й розраховують на спонсорів, то зі школами – розраховувати немає на кого. Закон чітко вказує на обов’язок міста робити ремонти.

При цьому, якщо раніше вищі органи влади вказували кожній школі, що їм робити, то наразі з приходом децентралізації, автономності набули й школи. Директорам надали більше влади й повноважень й зі збільшенням зарплати додали вимог до них, як до менеджерів. Тепер вони не чекають вказівок зверху, а самі рахують, планують, просять гроші, обгрунтовуючи свої ідеї.

Так у школі №1 вже давно виникла проблема з туалетом. А звідси й конфлікт автора статті з директорами цієї школи. Тож не було би щастя, як би нещастя не допомогло.

 Спочатку діалог відбувався з Людмилою Яшиною, роки три тому. Вона,  заявила, що місто не дає гроші, тому вона навіть й не просить гроші на ремонт туалетів. Чого просити, як не дадуть? Тож батькам довелося викликати журналістів та депутатку Тетяну Сідерку, щоб у відчиненому туалеті настіж встановили бодай дверцята. І там встановили позорисько – дверцята з OSB. За словами Яшиної, за власні кошти, які були у школи.

При цьому батьки наполягали на тому, що директорка не має навиків менеджера. Адже за новими вимогами законодавства:  директор - найперше менеджер, а вже потім вчитель. А пані Яшина кілька вже десятки років на цій посаді, і діяла по-старому. 

І пані Яшина дуже сильно сперечалася на цю тему, звинувачуючи як батьків, так депутатів і ЗМІ у упередженому до неї ставленні. Про це вона заявляла і на сесіях міської ради і на камеру телебачення. Звісно, була в неї підтримка окремих батьків.

Але усі її доводи розбивалися при одному погляді на інші школи. Там директори так само десятки років займають посаду і не тільки туалети в школах «як лялечки», там усі кабінети у техніці та у пластикових вікнах. Більше того, у деяких школах навіть двір школи капітально відремонтували. То, щоб хто не мав особистого до тих директорів, - не можна їм нічого заперечити, вигляд школи сам за них каже.

Тож багато сподівань автор тексту покладала на новообрану директорку школи №1. Вона замінила Яшину з вересня 2019 року.

До пані Білоножко Олени придивлялися перші місяці. А потім стало цікаво, чи вона планує вирішувати проблеми школи: серед них – харчування, буфети, організація свят, груп подовженого дня…

А щоб всі розуміли, у попередні роки у школі були випадки масового отруєння дітей, туалети смердять на всю школу, перед уроками дітей катують в холі, організація прогулянок дітей має кричущі зауваження, групи подовженого дня просто з порушеннями правил безпеки, санітарія багатьох приміщень бажає кращого, перенавантаження кімнати для сну дітей, перевантаження при проведенні масових заходів у актовому залі, відсутність організації зберігання власних речей та одягу, підлога зі 100-річного паркету під лаком, який відпадає, сморід з туалету, відсутність вентиляції у кабінетах, і ще ціла купа проблем. При цьому окреме питання – це сам ремонт школи і її зовнішній вигляд. Усе що робилося – косметичні ремонти у класах за рахунок тоді ще батьківських зборів, косметичне підмазування панелей фарбою.

Тож, батьків турбувало, яке бачення у директорки школи: проблем багато, а чи впорається вона?  

 Від батьків було запропоновано навести контакт з представниками влади: звернутися до депутатської комісії з питань освіти, зібрати досвід тих шкіл, у яких вже по третьому колу ремонти йдуть, у яких піднімають проблеми харчування, обладнання, новацій, зібрати колективну заяву від батьків з проханням вирішити проблему, усе для налагодження співпраці школи №1 з владою.

Усю цю розмову у її кабінеті пані Білоножко припинила «Мамочка, что вы такое говорите. Я человек новый, мне проблемы не нужны». Здавалося, вона говорить словами своєї попередниці.

 У той час ми вирішували проблему з асортиментом продуктів у буфеті школи. Довелося вирішувати без директорки, бо вона заявила, що у них проблем немає.

Докладно читайте:

О кафетерии в школах Кременчуга, "пофи*изме" родителей, и о здоровье детей, питающихся на 11,40 грн

Гадостью и сладостями? Чем кормят детей в кременчугских школах и как спасти от голода ребенка

У школі №1 дівчатка змушені ходити у хлопчачий туалет: до фіналу "Громадського бюджету" не дотягнули

Натомість пані Білоножко дорікнула, мовляв усі представники ЗМІ тільки поганого школам бажають і вчиняють галас. А ось вона не галасує, а діє. Як приклад дії навела свою спільну заяву з батьками до Громадського бюджету міста Кременчука.

Для розуміння – це коли подаються проекти і за них голосують містяни. Але на відміну від Місцевого бюджету, Громадський має слугувати широкому загалу.

Одразу у суперечці, попередила пані Білоножко: «роблю ставки, що ви програєте». Зауваження, що директори шкіл мають бути управителями, а не гравцями у фортуну, директорка сприйняла як особисту образу. Натомість виважена, мирна розмова стала приводом для публікації директоркою виказування своєї неповаги до батьків, які переймаються умовами перебування їх дітей у школі.

За що директори кременчуцьких шкіл ненавидять батьків: за виділені владою гроші на туалети?, фото-1

Далі була боротьба за виграш. І школа №1 програла.

І це зрозуміло, адже інші проекти просили корисне для спільноти, а інші школи про майже «впровадження нанотехнологій».

І старання батьків – зрозумілі, вони голосували, щоб дітям вибити туалет, бо батьки учнів за свою школу – горою. А директорка радо видала участь у проекті за свою позитивну працю, відповідно до посади...

А кожен, хто розуміє, за рахунок чого мають ремонтуватися шкільні туалети, відповість – за рахунок місцевого бюджету. А хто має подавати заявки до влади? Директор! 

Тож це питання як батьки учнів школи №1 ми піднімали у соцмережах, а як представники ЗМІ - у статтях. Туалети не мають приймати участь у лотереї - виграє чи ні. Туалети мають бути - першочергово вирішеним питанням.

А питання у тому, що одні директори шкіл користуються усіма доступними законними методами для благоустрою школи, подають заявки, пропонують ідеї, співпрацюють тісно з депутатами мікрорайону. Інші – годують свою ненависть і не вчаться і не прислуховуються, а маючи такі самі важелі, не роблять школу кращою. Натомість витрачають свою енергію на лайку з усім світом, який "чомусь" проти них.

 Бо менеджер має давати владі проекти рішень та пропозиції. І якщо влада офіційно відмовилась, заявляти про нехтування і боротися за школу. Але дехто ще по радянській схемі чекає на указівку зверху, замість того, щоб заявляти на гору про свої проблеми.

І що варто додати, після того, як ми підняли тему туалету у школі №1, батьки різних шкіл оголосили флешмоб – просили ремонти для ремонту інших шкіл.

Кременчужани у Фейсбуці оголосили флешмоб стосовно шкільних туалетів

І тут дуже прикро, що директори шкіл змушують батьків виконувати їх роботу.

Неефективний менеджмент сприяє конфлікту у суспільстві.

І що варто сказати, ми звернулися і як ЗМІ, і як особисто батьки до голови депутатської комісії з питань освіти Дениса Терещенка. Він радо відреагував і почав перемовини з іншими представниками влади.

Міському голові Віталію Малецькому надіслали статті, які писали, і на які так болісно реагувала директорка Білоножко. Міський голова також прореагував одразу після звернення.

Через кілька днів, на грудневій сесії міської ради мер міста Віталій Малецький заявив, що почув підняте питання батьками, бачив пости у соцмережах. Він заявив що вже на це прореагували і відповідні документи обговорюються та готуються. Питання буде вирішено.

Відтак 15 січня на сайті міськради з’явився проект рішення, який підтвердив слова міського голови.

 Мер прокоментував для 05366 цей проект.

Малецький пояснив, що цей проект є відповіддю на підняте питання батьками та ЗМІ.

Він підкреслив: «Правильні речі завжди готові підтримувати!».

Тож на наступній сесії у січні 2020 року, має бути погоджено виділення грошей на ремонт туалетів у багатьох школах. Тут варто додати, що у багатьох школах з цього списку, все в школі у дуже гідному вигляді, постійно проводяться ремонти та покращення - туалет останнє побажання. А ось у школі №1 на суб'єктивну думку автора, туалет - тільки початок. Але - найголовніший.

Тож ремонт туалетів отримають:

Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів  №1 Кременчуцької  міської ради Полтавської області,

Кременчуцький навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - позашкільний навчальний заклад " №2  Кременчуцької  міської ради Полтавської області,

Кременчуцький ліцей № 5 імені Т. Г. Шевченка Кременчуцької міської ради Полтавської області,

Кременчуцький ліцей № 6 «Правобережний» Кременчуцької міської ради Полтавської області,

Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів  №8 Кременчуцької  міської ради Полтавської області,

Кременчуцький ліцей № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Полтавської області,

Кременчуцький ліцей № 11 «Гарант» Кременчуцької міської ради Полтавської області,

Кременчуцький ліцей № 17 «Вибір» імені М. Г. Неленя Кременчуцької міської ради Полтавської області,

Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів  №19 Кременчуцької  міської ради Полтавської області,

Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів  №22 Кременчуцької  міської ради Полтавської області,

Кременчуцький ліцей № 25 «Гуманітарний колегіум» Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Лишилося депутатам затвердити список голосуванням.

А у автора статті питання до директорів шкіл, не до всіх… Коли ви вже перестанете бути ворогом дітям, батькам, суспільству, ЗМІ та державі? Адже у Кременчуці ті директори, у школах яких порядок і нічого ховати, радо запрошують журналістів до себе. Не бояться жодної перевірки ті, хто належно виконує свої обов’язки. Адже, як менеджери комунікують з владою і у тому ж самому місті з тими ж самими умовами створюють гідні умови для навчання дітей.

Інші – лисі, голі, босі, й злі на всесвіт… При цьому намагаються закрити школу від батьків, суспільства, ЗМІ… Бальзамують радянську спадщину і утворюють своє царство.  А усіляке бажання допомогти, підказати висвітлити, перетворюють на скандал, цькування, переслідування, публічні приниження, агресію…

Читайте також: Директори кременчуцьких шкіл не знають, що жоден закон не обмежує право батьків на доступ до школи

Коли вже у Кременчуці половина директорів шкіл навчиться у іншої половини? Адже є гарні приклади менеджменту!

Коли на тих, хто піднімає проблеми перестануть тиснути?  Варто знати, що суспільство чекає від вчителя – навчання дитини, а від директора – забезпечення гідних умов для навчання дитини. І наразі директорам шкіл дана повна автономність… Не для того, щоб вони створювали концтабори для дітей і тиснули на батьків, які це помічають. А щоб вони мали всі важелі вимагати від влади покращень, шляхом взаємодії.

І кременчуцька проблема з туалетами показує: якщо просити гроші на важливі потреби, їх знаходять! 

Тож можливо варто припинити війни, та кожному виконувати свою роботу? 

(У тексті навмисно, не наводимо інші школи, як позитивний приклад. Кожен може порівняти сам)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#школа #освіта #гроші
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...