Розвінчуємо міфи про ВІЛ: що варто пам'ятати про хворобу

Не лише коронавірус небезпечний для здоров'я, а й інші відомі хвороби, про які ми із цією пандемією забули. Але вони є. Нагадаємо про те, що треба знати про ВІЛ-інфекцію та розвінчаємо головні міфи про неї.

ВІЛ-інфекція — це хронічне інфекційне захворювання, яке виникає при інфікуванні вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), що вражає імунну систему, внаслідок чого організм людини з часом стає беззахисним навіть перед порівняно нешкідливими мікро-організмами, не кажучи вже про злоякісні пухлини.

Основна відмінність вірусу імунодефіциту людини від інших вірусів полягає у тому, що для свого розмноження ВІЛ використовує клітини імунної системи. Саме це і пояснює досить високу небезпеку ВІЛ — він вражає нашу захисну систему. Імунітет слабшає поступово.

Людина, що живе з ВІЛ, може виглядати і почуватися добре протягом багатьох років і навіть не знати, що вона інфікована. У цьому і полягає підступність вірусу, який приховано руйнує дедалі більше клітин імунної системи. Щоденно продукується 10 мільярдів нових вірусних частинок, які знищують 200 мільйонів захисних (імунних) клітин.

Коли кількість імунних клітин знижується, людина стає вразливою до хвороб, які з’являються тільки при зниженні імунітету. Такі захворювання називаються опортуністичними.

До них відносяться: пневмоцистна пневмонія, токсоплазмоз, туберкульоз легень, позалегеневий туберкульоз, саркома Капоши та інші захворювання. СНІД (синдром набутого імунодефіциту) — це остання (IV) стадія ВІЛ-інфекції.

На даному етапі імунна система не в змозі протидіяти інфекційним захворюванням. Людина може страждати одразу від кількох опортуністичних інфекцій, включаючи онкозахворювання.

ВІЛ-інфекція, як і більшість хронічних захворювань, потребує лікування. Розпочинати його слід якомога раніше, незалежно від стадії захворювання. Доступ до лікування — важливе досягнення у боротьбі проти ВІЛ-інфекції.

На жаль, поки немає можливості повністю цю захворювання, але можна пригнітити розмноження вірусу в організмі людини і зміцнити його імунну систему , що допоможе відновити здатність боротися з інфекціями та онкологічними захворюваннями.

Наразі, у більшості випадків, тривалість життя ВІЛ-інфікованих людей, які приймають антиретровірусну терапію (АРТ) не відрізняється від тривалості життя неінфікованих людей. АРТ не просто продовжує життя ВІЛ-інфікованих, вона дає їм змогу не почуватися хворими, жити, працювати і створювати сім’ї.

Також дуже важливо знати, що в результаті сумлінного лікування кількість вірусу в крові знижується до невизначуваного рівня вже за 3-6 місяців, а це означає, що рідини ВІЛ-інфікованої людини вже будуть безпечними.

Шляхи передачі ВІЛ:

• статевий (при будь-якому статевому контакті з інфікованою людиною під час вагінального, орального чи анального сексу без презервативу);
• парентеральний (через кров — при застосуванні забрудне-их голок та шприців наркоспоживачами, при ураженні шкіряних покровів чи слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при переливанні крові зараженого ВІЛ донора);
• от ВІЛ-інфікованої матері до дитини під час вагітності, пологів чи при грудному вигодовуванні. Поруч із перерахованими рідинами, вірус міститься у сечі, слині (без домішок крові), сльозах, поті, але концентрація вірусу в них дуже незначна, аби стати причиною інфікування.

ВІЛ не передається:

• повітряно-крапельним шляхом — при чханні, кашлі, розмові;▸при спілкуванні, рукостисканні, дружніх поцілунках;
• при укусах комах;
• при спільному проживанні, навчанні, роботі;
• при користуванні спільним кухонним посудом;
• через їжу, приготовану ВІЛ-позитивною людиною;
• під час плавання в одному басейні.

Виявити ВІЛ в організмі людини можна при проведенні тестування на ВІЛ, яке в Україні доступне та безкоштовне. Тестування на ВІЛ проводиться в лікувальних закладах всіх рівнів (первинна, вторинна, третинна ланка) та форм власності, а також в чисельних неурядових організаціях. Наразі розширюються можливості самотестування (тести можна придбати в аптеці, через інтернет або отримати в НУО)

МІФ 1: ВІЛ не існує, тому що так пишуть в Інтернеті

Факт: ВІЛ реально існує

Вірус імунодефіциту людини був відкритий у двох різних незалежних лабораторіях на різних континентах у 1983 році. Через 25 років після відкриття ВІЛ, у 2008 році Франсуаза Баре-Сінуссі та Люк Монтаньє отримали Нобелівську премію за відкриття ВІЛ.

МІФ 2: ВІЛ ніхто не бачив, тому його не існує

Факт: Із розвитком мікробіології та мікроскопії ВІЛ вдалося не тільки сфотографувати, але й зняти на відео

МІФ 3: ВІЛ-інфекція зникає, якщо відвідувати церкву. Молитва зцілює від ВІЛ, і такі випадки відомі

Факт: Досі не було зафіксовано жодного випадку абсолютного «зцілення» від ВІЛ, тим паче через молитву.

Віра підтримує людину у важку хвилину і надає їй сил. Проте є хронічні захворювання, яких неможливо позбутися – наприклад, цукровий діабет чи гіпертонія.

ВІЛ – це хронічна інфекція, цілком позбутися якої на сьогоднішній день не видається можливим. Якщо віра сильна, тоді приходить усвідомлення, що Бог дав можливість людям створити ліки, що подовжують життя.

Сьогодні тему ВІЛ/СНІДу служителі порушують у проповідях, консультують тих, хто відкривається у сповідях. Проблематика ВІЛ/СНІДу стала однією зі звичних.

Багато ВІЛ-інфікованих, відвідують церкву та спостерігаються у лікарів Центрів СНІДу, приймають антиретровірусні препарати, які не дають вірусу руйнувати імунну систему.

МІФ 4: ВІЛ-інфекція, що призводить до СНІДу, – тільки комплекс давно відомих хвороб

Факт: СНІД (синдром набутого імунодефіциту), являється кінцевою стадією ВІЛ-інфекції

У 2000 році більше 5 тисяч вчених з різних країн зібрались у південноафриканському місті Дурбан на конференцію та підписали документ, який отримав назву «Дурбанська декларація». У ній офіційно стверджувалося, що ВІЛ є причиною СНІДу. Серед тих, хто поставив підписи, були 11 Нобелівських лауреатів, керівники найбільших світових дослідних організацій і академій наук багатьох країн.

«СНІД викликаний вірусом ВІЛ, – говориться у тексті декларації. – Про це свідчать недвозначні факти, що відповідають суворим науковим стандартам, як і у випадку з іншими вірусними захворюваннями – поліомієліт, кір та вітряна віспа».

У якості основних доказів підписанти навели ряд неспростовних фактів:

Тести на ВІЛ-інфекцію виявляють вірус у крові шляхом виявлення антитіл чи нуклеїнових кислот, і такі ж надійні, як тести, що призначені для виявлення інших вірусних інфекцій.

У людей, яким перелили ВІЛ-інфіковану кров, розвивається СНІД. Проте, він не розвивається у людей, яким переливають незаражену кров. За відсутності лікування у людей, інфікованих ВІЛ, через кілька років з’являються ознаки СНІДу.

Лікарські засоби, які здатні блокувати розмноження ВІЛ у пробірці, роблять те саме в організмі пацієнта і уповільнюють перехід хвороби у стадію СНІДу.

МІФ 5: «Я знайомий з людиною, у якої багато років тому виявили ВІЛ, вона досі жива і без антиретровірусної терапії»

Факт: перебіг ВІЛ-інфекції у різних людей відбувається по-різному

Типова прогресія ВІЛ-інфекції без АРТ складає 7–10 років (у 85–90% випадків). Буває стрімкий розвиток – менше 3 років (у менш як 5 %). До 10% пацієнтів може прожити без терапії більше 10–15 років. Для декотрих людей притаманна тривала відсутність прогресії захворювання, у них зберігається високий рівень клітин імунної системи (CD4) і/або низький рівень вірусу в крові довгі роки.

Такі пацієнти зустрічаються дуже рідко і складають, за різними даними, від 1 до 10% людей, що живуть з ВІЛ. У них без АРТ так чи інакше розвивається СНІД, хоча і значно пізніше, ніж у інших ВІЛ-інфікованих.

МІФ 6: «Я прекрасно виглядаю, у мене нічого не болить, і тому у мене не може бути ВІЛ»

Факт: Зовнішній вигляд людини не завжди говорить про стан її здоров’я

Американські вчені провели дослідження серед дискордантних пар в Індії – тих, у яких ВІЛ-позитивний тільки один із партнерів.

МІФ 7: «Дружина мого друга перебуває на обліку у Центрі СНІДу, а у нього немає ВІЛ. У пари вже двоє дітей. Діти не ВІЛ-інфіковані. Це означає, що лікарі нас обдурюють»

Факт: ВІЛ-позитивна людина не інфікує свого статевого партнера і не передасть вірус дитині, якщо використовує відповідні заходи профілактики, в першу чергу сумлінно приймаючи АРТ.

Його результати були представлені на Міжнародній конференції з проблем СНІДу у Бангкоці в 2004 році. Серед учасників тільки один ВІЛ-негативний чоловік інфікувався ВІЛ за час дослідження.

Імунний статус його ВІЛ-позитивної дружини оцінювався у 90 клітин/мл, а вірусне навантаження – у 100 000 копій/мл. Презервативами вони ніколи не користувалися.

За висновками вчених, ВІЛ передається в дискордантних парах досить рідко, якщо вони не обирають «жорсткий» секс, надаючи перевагу ніжному, не травматичному, що виключає контакти з кров’ю, а також практикують сексуальні стосунки з використанням презервативу, за виключенням зачаття.

Варто також згадати, що ризик зараження чоловіків статевим шляхом менший, ніж жінок, так як їх контакт під час сексу відбувається з невеликим об’ємом інфікованої рідини.

Якщо ВІЛ-позитивний партнер приймає АРТ, вміст вірусу в його крові, вагінальних виділеннях, спермі стає мінімальним, що унеможливлює передачу вірусу.

Це підтверджено багатьма дослідженнями, у тому разі дослідженням 2016 року PARTNER, яке організували в 14 європейських країнах.

Відзначена відсутність випадків передавання ВІЛ у випадках сексу без використання презервативу в дискордантних парах (загалом у дослідженні взяли участь 1 145 пар).

У липні 2017 року дослідження Opposite’s Attract презентувало додаткові докази на користь того, що ВІЛ не передається, якщо вірусне навантаження невизначуване.

Це дослідження відбулося в Австралії за участю 358 дискордантних гей-пар і виявило нуль випадків передавання вірусу за умови невизначуваного вірусного навантаження у ВІЛ-позитивного партнера.

Таким чином, дотримуючись певних правил безпечної поведінки, ВІЛ-позитивні люди не наражають інших на ризик інфікування. ВІЛ передається від матері до дитини, в середньому в 30% випадків, при вагітності, пологах, грудному вигодовуванні, якщо не проводилась профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини (ППМД).

МІФ 8: ВІЛ-позитивні матері завжди передають вірус своїм дітям

Факт: ВІЛ-позитивні жінки можуть не передати ВІЛ своїй дитині

ППМД – це підхід, при якому всі вагітні жінки, які живуть з ВІЛ, незалежно від кількості CD4 або клінічної стадії ВІЛ-інфекції от-римують трьохкомпонентну АРТ і за станом здоров'я, і для профілактики вертикальної передачі ВІЛ, а також як додатковий засіб запобігання подальшого поширення ВІЛ, тобто АРТ впродовж всього життя.

В деяких випадках, коли вагітна жінка не приймала АРТ, або вірусне навантаження зберігається >50 копій/мл проводиться розродження такої жінки шляхом планового кесарева розтину на 38 тижні вагітності, що також знижує ризик передачі ВІЛ від матері до дитини.

ППМД також включає постконтактне профілактичне лікування новонароджених АРВ препаратами, яке починають або безпосередньо після народження, або в післяпологовому періоді, відразу ж після того, як було встановлено, що вони могли мати контакт з ВІЛ.

А відмова від грудного вигодовування повністю ліквідує ризик постнатальної (після пологів) передачі ВІЛ від матері до дитини.У різних країнах, таких як США чи Великобританія, рівень передачі ВІЛ дітям вже давно складає менше 1%. Наразі в Україні завдяки ППМД рівень передачі ВІЛ від матері до дитини складає менше 2%.

МІФ 9: У презервативах є маленькі дірочки, через які потрапляє ВІЛ

Факт: Латексний презерватив представляє собою нездоланний бар’єр

При ефективному лікуванні стан імунної системи покращується, а кількість вірусу в крові знижується, що підтверджується відповідними аналізами. Антиретровірусні препарати пацієнти отримують безкоштовно. Тому на ВІЛ-інфікованих фармкомпанії точно не наживуться.

МІФ 10: Фармацевтичні компанії придумали ВІЛ, щоб наживатися на нас

Факт: ВІЛ-інфекція з’явилася задовго до антиретровірусної терапії

Нині тести, які використовуються у лабораторній діагностиці, дають точність результату, що наближається до 100%.

Існує декілька методів виявлення ВІЛ:

• визначення антитіл до ВІЛ за допомогою швидких тестів або методом ІФА (імуноферментний аналіз);
• визначення самого вірусу чи його фрагментів методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція).

МІФ 11: Аналізи на ВІЛ часто показують неправильний результат

Факт: Тест-системи, які використовують останніми роками у лабораторній діагностиці ВІЛ-інфекції, високочутливі та специфічні

Все більш доступним стає тестування швидкими тестами. Це зручно, швидко, безкоштовно, як в усіх лікувальних закладах, так і в громадських організаціях.

В Україні, як правило, використовують швидкі тести третього покоління, які виявляють антитіла до ВІЛ, які виробляє імунна система організму. Ці тести можуть дати хибнонегативний результат в деяких випадках:

1. У період «вікна» — в проміжок часу від інфікування до вироблення достатньої кількості антитіл до ВІЛ для виявлення швидкими тестами або ІФА. Одразу після інфікування антитіл ще буде недостатньо для їх виявлення такими тестами. Людина може передавати вірус іншим, але тести третього покоління від 3 тижнів до 3 місяців будуть показувати негативний результат

2. На четвертій клінічній стадії ВІЛ-інфекції (стадії СНІДу), в той час, коли імунна система дуже виснажена і не може виробляти достатню кількість антитіл.

3. Під час лікування антиретровірусними препаратами, коли вірусне навантаження не визначається довгий час і у відповідь імунна система виробляє малу кількість антитіл.

4. При недотриманні процедури тестування. Дуже рідко можна отримати «хибнопозитивний результат» чи «невизначений» результат, але це не свідчить про якість тест-системи, а є результатом стану здоров’я людини.

Причиною можуть бути декотрі стани та захворювання, такі як: нещодавно перенесений грип, розсіяний склероз, системна червона вовчанка, цукровий діабет I типа, хронічний гепатит, онкозахворювання, нещодавно зроблене щеплення проти грипу (протягом останніх 30 днів), ін’єкції гамаглобуліну, переливання крові і т. ін.

Але це не означає, що тести показують неправильний результат! Про це знають медичні та немедичні працівники, які надають послуги консультування та тестування на ВІЛ.

Тому не рекомендується обстеження на ВІЛ швидкими тестами або ІФА третього покоління людям з 4 клінічною стадією та тим, хто приймає АРТ.

Задля отримання остаточного результату тестування на ВІЛ, людині запропонують пройти тестування повторно, якщо вона знаходиться в періоді «вікна».

А, щоб підтвердити або спростувати первинний позитивний результат тесту проведуть верифікаційний (підтверджувальний) та ідентифікаційний етапи тестування, за можливості використають інші методи дослідження, які виявляють сам вірус в організмі, або, за необхідності, запропонують пройти повторне тестування через 14 днів, місяць.

Крім того, при постановці діагнозу ВІЛ-інфекції лікар дізнається, чи могла людина мати контакти з рідинами інфікованої людини, чи є захворювання, які виникають тільки но фоні ослаблення імунітету тощо.

До появи високоактивної антиретровірусної терапії (АРТ) ВІЛ-інфекція вважалась смертельним захворюванням. У світі від СНІДу помирав кожний п’ятий пацієнт. З 1996 р. АРТ почали широко застосовувати в США та у Європі. Для всіх ВІЛ-інфікованих з’явилась надія.

З появою АРТ число випадків СНІДу у світі скоротилося більше ніж в 10 разів. Дана терапія уповільнює і практично зупиняє прогресування ВІЛ-інфекції та її перехід у стадію СНІДу, даючи можливість ВІЛ-інфікованій людині жити повноцінним життям.В наш час схеми антиретровірусної терапії удосконалюються і оновлюються.

Дедалі частіше застосовуються комбіновані лікарські препарати, що містять в одній пігулці/капсулі два, а іноді і три лікарських засоби. Таким чином, сьогодні нема необхідності приймати препарати «жменями», прийом лікарських препаратів скоротився до 1–2 разів на день.

МІФ 12: Ліки проти ВІЛ-інфекції – це отрута, їх не варто приймати через велику кількість побічних явищ

Факт: Побічні явища при лікуванні АРВ-препаратами загалом зникають через два тижні – місяць після початку лікування

Будь-який медичний препарат може викликати побічну дію, і АРВ-препарати не виключення. Але більшість неприємних явищ зникають через два тижні – два місяці після початку лікування. Зазвичай, такі явища виникають не більше ніж у 10% людей.

Людина, що приймає ліки, може подивитися в інструкцію будь-якого медичного препарату і прочитати чималий список можливих побічних ефектів. Але це ніяким чином не означає, що всі вони проявляться в тебе і що взагалі появляться! Фармацевтичні компанії вказують всі можливі реакції організму, які зустрічались при дослідженні препарату, навіть якщо це були поодинокі випадки.

Багато ВІЛ-інфікованих говорять, що перед терапією боялись, що у них буде діарея, почнеться випадіння волосся, головокружіння, нудота. Проте на початку прийому у них з’явилась незначна нудота, відчувався невеликий загальний дискомфорт, але це пройшло через кілька тижнів.

У інших пацієнтів взагалі не спостерігається ніяких неприємних ефектів. А ще існує таке психологічне явище, як навіювання – якщо налаштувати себе, що все буде погано, так і станеться.

Всі неприємні побічні ефекти – це тимчасове явище і вони не повинні слугувати відмовою від АРВ-терапії. Звісно, діарея чи нудота – не самі приємні речі, але це можна пережити, якщо ми порівнюємо побічний ефект і життя.

Мабуть, ні у кого не виникає сумнівів у виборі – пережити тимчасову слабкість, перебуваючи на терапії, чи, не приймаючи терапію, померти від інфекцій або онкологічних захворювань.

Онкохворі знають, що після опромінення та хіміотерапії з’являються серйозні ускладнення, в тому числі сильна нудота та блювання, інфекції ротової порожнини, значні зміни в крові, ураження функції печінки та інших органів, висока температура, може бути повне облисіння, безсоння тощо. Але люди йдуть на це, щоб продовжити своє життя.

МІФ 13: ВІЛ передається комахами та домашніми тваринами

Факт: ВІЛ передається тільки при незахищеному контакті з рідинами ВІЛ-інфікованої людини, в яких міститься велика кількість вірусу та якщо ця рідина потрапляє в кровоток.

ВІЛ не передається через укуси комах (комарів, москітів чи мух) або тварин (котів, собак, гризунів). Річ у тому, що коли комаха вас кусає, вона не впорскує кров людини або тварини, яких вона вкусила до цього.

Окрім того ВІЛ-інфекція живе в організмі комах дуже нетривалий час. Навіть якщо проживати в районі, де дуже багато комарів і висока концентрація ВІЛ-інфікованих людей, інфікуватись нереально.

Також не переносять ВІЛ-інфекцію тварини, на кшталт котів, собак чи домашніх гризунів, тобто якщо вас раптом вкусив чи подряпав домашній улюбленець ВІЛ-інфікованої людини — він не передасть вам хворобу.

Підлітки з ВІЛ: у Teenergizer анонімно надають психологічну допомогу неповнолітнім

За матеріалами Міфи про ВІЛ-інфекцію, які потребують спростування
МБФ «Альянс громадського здоров’я»